Євген Кароль Червінський
львівський архітектор
Євге́н Ка́роль Черві́нський (пол. Eugeniusz Karol Czerwiński; 7 жовтня 1887, Львів — 20 лютого 1930, там само) — польський архітектор.
| Євген Кароль Червінський | |
|---|---|
пол. Eugeniusz Czerwiński  | |
 | |
| Народження | 7 жовтня 1887 |
| Смерть | 20 лютого 1930 (42 роки) |
| Поховання | Личаківський цвинтар[1] |
| Країна (підданство) | .svg){kind=small} Польська Республіка |
| Навчання | Національний університет «Львівська політехніка» |
| Діяльність | архітектор |
| Праця в містах | Львів |
| Архітектурний стиль | неокласицизм, функціоналізм |
 Євген Кароль Червінський у Вікісховищі | |
Біографія
ред.Закінчив 1909 року Цісарсько-королівську політехнічну школу. Від 1910 року був членом Політехнічного товариства у Львові[2]. Співпрацював із будівельною фірмою Альфреда Захаревича та Юзефа Сосновського. Пізніше, до 1914 року, співробітник майстерні Івана Левинського. Від 1911 року до початку Першої світової війни працював асистентом на кафедрі будівництва у Львівській політехніці. 1920 року став компаньйоном у фірмі Альфреда Захаревича (замість Юзефа Сосновського). У 1920—1925 роках офіс фірми знаходився на нинішній вулиці Князя Романа, 32. 1925 року до спілки було прийнято Карла-Ольгерда Юраша. Спільно було спроєктовано ряд споруд. Близько 1926 року Червінський вийшов зі спілки. У 1921—1930 роках викладач, а згодом — доцент у Політехніці. Став відомий у 1922 році завдяки конкурсу на найкращий проєкт Сілезького сейму в Катовицях, на якому здобув друге місце (співавтор проєкту Мар'ян Нікодемович). Будував громадські й житлові будинки у Львові, Ворохті, Дрогобичі, Яремчі. У спорудах застосовував модернізований класицизм, пізніше перейшов до функціоналізму. Член Спілки митців-декораторів у Перемишлі[3]. Помер 20 лютого 1930 року. Похований у родинному склепі власного проєкту (за іншими даними — М. Нікодемовича[4]) на Личаківському цвинтарі (поле 60)[5].
Будівлі
ред.- Реконструкція Головпоштамту (вул. Словацького, 1) у Львові спільно з архітектором Альфредом Захаревичем (1923)[6].
- Ряд павільйонів «Східних торгів» у Львові: Чехословацький павільйон (ранній функціоналізм), павільйон «Нафта», центральний павільйон (пошуки в національно-романтичній течії), павільйон-ротонда фірми «Пациків» (класичні форми). Усі павільйони збудовані у 1921—1924 роках.
- Колишній будинок дирекції Ходорівського цукрового заводу на розі нинішніх вулиць Стефаника та Дудаєва у Львові (1924)[6].
- Будинки № 11 і 13 на вул. Я. Стецька у Львові. Останній, збудований у 1930 році, прикрашено декоративними вставками виконаними Казимежем Пьотровичем у техніці сграфіто і належав особисто Червінському[7][8].
- Проєкт переобладнання залу глядачів кінотеатру «Коперник» на вул. Коперника, 9 у Львові (1925)[9].
- Телефонна станція на вул. Дорошенка, 26 у Львові (1926)[10].
- Житловий будинок, початково призначений для працівників ощадних кас на нинішній вулиці Івана Франка, 23 у Львові (1926)[11].
- Будинок видавництва «Wiek Nowy» на нинішній вулиці Ковжуна, 10 (проєкт 1924 року)[10].
- Дерев'яний костел святого Миколая в селі Лановичах Самбірського району (1927)[12].
- Комплекс гуртожитку № 1 Львівського політехнічного інституту на нинішній вулиці Бой-Желенського (1921—1927, спільно з Альфредом Захаревичем)[13].
- Будівля кінотеатру «Палас» на 710 місць в партері та 403 — на балконах та у лоджіях, споруджена у внутрішньому подвір'ї будинку при нинішньому проспекті Свободи, 5 (1925). Під час другої світової війни кам'яницю зруйновано. Будинок пізніше відбудований, а руїни кінотеатру розібрано[14].
- Санаторій «Львігруд» у Криниці на вулиці Нітрібітта, 6. Спорудженню передував конкурс 1926 року, на якому робота Євгена Червінського і Альфреда Захаревича посіла одне з трьох перших місць[15].
- Вілла на вулиці Похилій, 1 (1920-ті)[16].
- Галерея робіт Євгена Кароля Червінського
-
Житловий будинок
(вул. Івана Франка, 23) -
Житловий будинок
(вул. Ярослава Стецька, 13) -
Житловий будинок
(вул. Дудаєва, 19) -
Будівля Головпоштамту
(вул. Словацького, 1) -
Вілла
(вул. Похила, 1)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
Нереалізовані проєкти
ред.- Конкурсний проєкт ратуші в Дрогобичі (1913, співавтор Ян Хойновський)[17][18].
- Перше місце на конкурсі проєктів Купецької палати у Кракові (1913, співавтор Ян Хойновський)[19].
- Конкурсний проєкт двору родини Яна і Софії Влодків у селі Негович Малопольського воєводства. На організованому 1913 року Краківським колом архітекторів конкурсі, серед 56 робіт, проєкт Червінського, виконаний спільно з Яном Хойновським не здобув призових місць, але був відзначений «першою почесною згадкою журі»[20].
- Перша премія на конкурсі проєктів палацу мистецтв у Львові (1920). Будинок мав постати неподалік Домініканського костелу[21].
- Друга премія на конкурсі проєктів Сілезійського сейму в Катовицях (1923, співавтор проєкту Мар'ян Нікодемович). Серед переваг проєкту журі відзначило його монументальність[22].
- Третя премія серед 16 проєктів конкурсу на будівлю Празького кредитного банку у Львові, що на розі нинішнього проспекту Свободи і вулиці Гнатюка[23].
Примітки
ред.- ↑ Криса Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 337. — ISBN 978-966-8955-00-6
- ↑ Polskie Towarzystwo Politechniczne we Lwowie, 1877—1937. Księga pamiątkowa wydana z okazji 60-letniego jubileuszu Towarzystwa / pod red. Emila Bratro. — Lwów: nakł. Polskiego Towarzystwa Politechnicznego, 1937. — S. 43.
- ↑ Betlej A. Kościół parafialny p. w. Wszystkich Świętych w Strzałkowicach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków: Antykwa, 1997. — Т. 5. — S. 282. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 1). — ISBN 83-85739-47-5. (пол.)
- ↑ Nicieja S. Lwów. Ogród snu i pamięci. Dzieje Cmentarza Łyczakowskiego oraz ludzi tam spoczywających w latach 1786–2010. — Opole: Wydawnictwo MS, 2011. — S. 290. — ISBN 978-83-61915-07-2. (пол.)
- ↑ Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 341. — ISBN 966-8955-00-5.
- ↑ а б Архітектура Львова, 2008, с. 548.
- ↑ Архітектура Львова, 2008, с. 533.
- ↑ Ґранкін П. Е. Сграфіто у Львові // Будуємо інакше. — 2000. — № 3. — С. 16.
- ↑ Архітектура Львова, 2008, с. 446.
- ↑ а б Архітектура Львова, 2008, с. 555.
- ↑ Архітектура Львова, 2008, с. 558.
- ↑ Мер'є-Шеремета О. Архітектура дерев'яних костелів та каплиць Львівщини // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — Вип. 15, Львів, 2005. — С. 56. — ISBN 966-95066-4-14.
- ↑ Архітектура Львова, 2008, с. 436, 545.
- ↑ Мельник І. В. Краківське передмістя та західні околиці Королівського столичного міста Львова. — Львів : Центр Європи, 2011. — С. 42. — (Львівські вулиці і кам'яниці) — ISBN 978-966-7022-93-8.
- ↑ Lwów dla Krynicy // Cracovia Leopolis. — 2007. — № 3. — S. 59. — ISSN 1234-8600; Protokół // Architekt. — 1926. — № 6—7. — S. 8, 10, 31. (пол.)
- ↑ Мирослава Ляхович (23 жовтня 2017). Вілла на вул. Похила, 1. modernism.lviv-online.com. Львів. Архітектура модернізму. Архів оригіналу за 28 лютого 2024. Процитовано 16 грудня 2024.
- ↑ Бірюльов Ю. О. Мистецтво львівської сецесії. — Львів : Центр Європи, 2005. — С. 41. — ISBN 966-7022-44-7.
- ↑ Czasopismo Techniczne. — 1913. — № 31. — tabl. XLV. (пол.)
- ↑ Rozstrygnięcie konkursu na dom Stow. kupców i młodzieży handl. w Krakowie // Architekt. — 1913. — № 11. — S. 164; Protokół śądu konkursowego na dom Stowarzyszenia kupców i młodzieży handlowej w Krakowie // Architekt. — 1913. — № 12. — S. 183. (пол.)
- ↑ Architekt. — 1914. — № 1-2. — S. 22, 31—32, tabl. 3. (пол.)
- ↑ Архітектура Львова, 2008, с. 500.
- ↑ Protokóły sądu konkursowego // Architekt. — 1923. — № 6. — S. 49, 54—55, tabl. 27—28. (пол.)
- ↑ Rozstrzygnięcie konkursu na szkice gmachu Banku pragskiego we Lwowie // Architekt. — 1911. — № 2. — S. 33. (пол.)
Література
ред.
- Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / М. Бевз, Ю. Бірюльов, Ю. Богданова, В. Дідик, У. Іваночко, Т. Клименюк та інші. — Львів : Центр Європи, 2008. — 720 с. — ISBN 978-966-7022-77-8.
- Бірюльов Ю. О. Захаревичі: Творці столичного Львова. — Львів : Центр Європи, 2010. — С. 308—315. — ISBN 978-966-7022-86-0.
- Липка Т. Архітектор Євген Червінський і еволюція творчих напрямків в архітектурі Львова 20-х років XX століття // Галицька брама. — Львів, 1996. — № 11. — С. 8—9.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 627 . — ISBN 5-88500-042-5.