Європейська мрія
«Європейська мрія: як європейське бачення майбутнього поступово затьмарює Американську мрію» (англ. The European Dream: How Europe's Vision of the Future Is Quietly Eclipsing the American Dream) — книга американського економіста та соціального теоретика Джеремі Ріфкіна, опублікована у вересні 2004. Ріфкін описує виникнення та еволюцію Європейського Союзу за останні п'ять декад і розглядає відмінності між цінностями європейців і американців. Він стверджує, що ЄС, який він описує як перший по-справжньому постмодерністський керівний орган економічної наддержави, що конкурує зі США, і має потенціал, щоб стати повноправною наддержавою світу.
Відповідно до Ріфкіна, «Європейська мрія», при якій люди відчувають безпеку не через самостійне накопичування багатства, а завдяки стійкому розвитку і дотриманню прав людини. Концепція Ріфкіна відображає пошук голландського народу «gezelligheid» (йдеться про затишний, що включає довкілля), а також соціальної теорії ринку, яка домінувала в французькому та німецькому економічному плануванні з часів Другої світової війни. Ріфкін стверджує, що саме «Європейська мрія» найкраще підходить для проблем XXI століття.
Ріфкін пояснює протидію Європи смертній карі в історичному контексті: після величезних втрат у війнах початку і середини XX століття, Європа принципово виступає проти вбивства, спонсором якого є держава.
Аби підтримати власну тезу, Ріфкін відмічає[1], що Європейський Союз має не тільки більшу густоту населення, але і більший Валовий внутрішній продукт ніж США. Потенціал ЄС як економічної наддержави ілюструється даними: 14 з 20 головних банків світу, 61 компанія зі 140 найбільших належать Європі[2].
Автор наголошує на чіткому розходженні між «жорстокою політикою» Сполучених Штатів і більш «м'якою» ЄС у питаннях сфери міжнародних відносин. Америка спирається на військову міць і економічне домінування більшою мірою ніж Союз. Європа ж об'єднує свою силу в фінансовому секторі та економіці в цілому із зобов'язаннями гуманітарної та економічної допомоги, торговими договорами, інтернаціональними інституціями та терплячою, багатосторонньою дипломатією. Для більшості країн ця відносна різниця виразилася в розповсюдженій ворожості до американської потужності та відносної готовності до співпраці з Європейським Союзом.
У Південній Кореї книжка створила сенсацію й отримала неочікувано високу популярність завдяки Но Му Хьон — президенту Республіки Корея з 25 лютого 2003 по 25 лютого 2008, який прочитав роботу Ріфкіна й мав плани реалізувати азійську версію «Мрії».
Критика та коментарі
ред.Французький філософ Бернар Стіглер є шанувальником творчості Ріфкіна, посилаючись на Європейську мрію у своєму недавньому есе про майбутнє Європи:
З цієї цитати можна зробити висновок, що Стіглер не зовсім погоджується з твердженнями Ріфкіна. Стіглер стверджує, що визнання виняткової важливості Європи в масштабах глобального майбутнього, не розв'язує ключового питання: Джеремі Ріфкін не усвідомлює руйнівної особливості сучасного капіталізму і не звертає уваги на те, що такий процес відноситься до доісторичного нарцисизму й самозамилування, які є в основі кожної мрії, в тому числі і європейської.
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Wake Up to the European Dream (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 12 липня 2010. Процитовано 14 листопада 2013. [Архівовано 2010-07-12 у Wayback Machine.]
- ↑ Getting To 'Yes' In Europe (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 лютого 2012. Процитовано 14 листопада 2013. [Архівовано 2012-02-24 у Wayback Machine.]
Посилання
ред.- The European Dream - Office of Jeremy Rifkin [Архівовано 29 травня 2019 у Wayback Machine.]