Єжи Северський

Єжи Северський
Єжи Северський
Jerzy Kwiryn Siewierski
Псевдо	George Quiryn
Народився	3 червня 1932; Варшава
Помер	20 листопада 2000 (68 років); Варшава
Поховання	Повонзківський цвинтар
Громадянство	Польща
Національність	поляк
Діяльність	літературний критик, письменник, сценарист
Alma mater	Варшавський університет
Знання мов	польська
Роки активності	1951—2000
Жанр	оповідання, повість, роман, сценарій
Magnum opus	Pięć razy morderstwo
Нагороди
	; ; ;

Є́жи Кві́рин Севе́рський (пол. Jerzy Kwiryn Siewierski; 3 червня 1932(19320603), Варшава — 20 листопада 2000, Варшава) — польський письменник, літературний критик, сценарист. Заслужений діяч культури Польщі.

Життєпис

Єжи Северський народився в сім'ї Луціана (шляхтича гербу Огончик / Ogończyk, 1881—1946) і Йоанни (до шлюбу Рибінської, 1893—1967) Северських. Закінчив ліцей імені Стефана Баторія, а в 1956-му — історичний факультет Варшавського університету. Автор детективів, фантастичних оповідань і повістей, творів у жанрі літератури жахіть, a також науково-популярних праць про масонство та польську езотеричну традицію. Перший у Польщі написав монографію про такий літературний жанр, як детектив. Перший у Польщі автор науково-популярних творів на тему масонства. Усьому його доробку притаманні хороший гумор, тонка іронія й оригінальність підходу до теми. Яскравим прикладом може слугувати книжка «П'ять разів убивство». Фактично це п'ять дотепних пародій на детективи світової слави письменників: Аґати Крісті, Жоржа Сіменона, Ерла Стенлі Ґарднера, Май Шевалль і Пера Валее, а також — усіх польських так званих майстрів кримінального жанру.

Здобуваючи вищу освіту, Єжи в 1951—1952 роках учителював. У 1956-му разом із Лешеком Шиманським, Романом Слівоніком і групою молодих літераторів заснував журнал «Сучасність» («Współczesność»), з яким співпрацював до 1959 року. 1 листопада 1956 року — з його власних слів — «ненадовго зачепився» в редакції літературного щомісячника «Нові книжки» («Nowe książki») й працював там керівником відділу історії, звідки в 1976-му звільнився й вийшов на пенсію як інвалід. З 1976 року він член Спілки польських письменників, а згодом — Клубу письменників демократичного угруповання. Однак його пригоди з красним письменством почалися задовго перед вступом до цих солідних організацій. Ще в 1951 році першою публікацією Северського став вірш «Миттєві знімки з Маршалковського житлового району» («Migawki z MDM-u»). Як прозаїк він дебютував п'ять років по тому з оповіданням «Целіна» («Celina») в журналі «Сучасність». А що писав твори аж ніяк не соцреалістичного спрямування та гуртував навколо себе літераторів-однодумців, то й не міг друкуватися. Допіру тоді, коли пом'якшав соціалістичний режим, вітчизняні читачі по-справжньому ознайомилися з творчістю Єжи Северського.

Син цього письменника, Войцех Квірин Северський (*1960), став підприємцем у Кремнієвій Долині (Каліфорнія), одним із відомих експертів у галузі стільникового зв'язку.

Єжи Северського поховали на Повонзківському цвинтарі у Варшаві (номер могили 218-6-22/23).

Бібліографія

«Spadkobiercy Pani Zuzy» (1971) — «Спадкоємці пані Зузи» (повість)
«Nie zabija się Świętego Mikołaja» (1972) — «Не вбивають святого Миколая» (повість)
«Zaproszenie do podróży» (1972) — «Запрошення на подорож» (повість)
«Dziewczyna, z którą nikt nie tańczy» (1974) — «Дівчина, з якою ніхто не танцює» (оповідання)
«Pięć razy morderstwo» (1976) — «П'ять разів убивство» (оповідання)
«Zaufajcie Drakuli pod pseudonimem George Quiryn» (1979) — "Довіряйте Дракулі з псевдонімом «Джордж Квірин» (повість)
«Powieść kryminalna» (1979) — «Кримінальний роман» (монографія)
«Nalewka na wilczych jagodach» (1980) — «Наливка на беладоні» (повість)
«Tam gdzie diabeł ma młode» (1981) — «Де чорт дітей має» (повість)
«Jestem niewinny» (1981) — «Я невинний» (повість)
«Opowieść o duchach i gorejącym sercu» (1983) — «Оповідь про духів і палаюче серце» (повість)
«Sześć barw grozy» (1985) — «Шість барв жахіття» (оповідання)
«Panią naszą upiory udusiły» (1987) — «Нашу пані упирі задушили» (повість)
«Przeraźliwy chłód» (1990) — «Пронизливий холод» (повість)
«Choć nas potępiają umysły zacięte… Opowieść o masonach, obyczajach i pięknej Kasieńce» (1990) — «Хоч нас засуджує непримиренна громадська думка… Оповідь про масонів, про звичаї й про красуню Касеньку» (повість)
«Dzieci Wdowy czyli opowieści masońskie» (1992) — «Вдовині діти, або ж Масонські перекази» (популярно-історична праця)
«Maska szatana» (1992) — «Маска сатани» (повість)
«Wolnomularstwo a Konstytucja Trzeciego Maja» (1997) — «Масонство і Конституція Третього травня» (популярно-історичний нарис)
«Legenda o Hiramie z Tyru, synu wdowy — uczniu egipskich mędrców — budowniczym świątyni» (1999) — «Легенда про Гірама Тірського — вдовиного сина, учня єгипетських мудреців, будівничого святині» (повість)
«Łysa Góra» (1999) — «Лиса гора» (поема)
«Upadły Anioł z Podola — opowieść o Tadeuszu Grabiance» (2001) — «Пропащий янгол із Поділля — оповідь про Тадеуша Граб'янку» (історична повість)
«Ilustrowana Historia Masonerii» (2002) — «Ілюстрована історія масонства»

Фільмографія

За сценаріями Єжи Северського знято кілька фільмів:

«Діаманти пані Зузи» («Brylanty pani Zuzy»), 1972
«Повернення вовчиці» («Powrót wilczycy»), 1990
«Сльоза князя пітьми» («Łza księcia ciemności»), 1992

Українські переклади

«П'ять разів убивство» («Всесвіт», № 3—12, 2002, переклав Олег Король)

Радіопостановки

«Українське радіо», «Радіодетектив». Єжи Северський. «Злочин у „Сонячному клубі“, або Вбивство по-шведськи». [Архівовано 31 травня 2021 у Wayback Machine.]

Джерела

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Jerzy Siewierski (пол.)