ЄльціUA (герб)
Єльці (пол. Jelce) — герб шляхетський. Походить з Полісся, де він з давніх часів вживався родиною Єльців.
Єльці | |
---|---|
Єльці I | |
Єльці II | |
Деталі | |
Використання | Єльці |
Опис
ред.У блакитному полі один срібний чотирипроменевий зворотно спрямований коловорот, кінці якого ще раз заламані назовні[1], який тут з прадавніх часів не зазнав європейського перетворення на хрест. Встановлено використання на печатці Федора Єльця у 1514 році.
Видозміни
ред.Єльці I
ред.У блакитному полі один срібний чотирипроменевий зворотно спрямований коловорот, над яким розташований золотий півмісяць рогами догори, над яким золота шестипроменева зірка. Встановлено використання на печатці Дмитра Єльця.
Єльці II
ред.У блакитному полі один срібний чотирипроменевий коловорот (герб Проскури). Над щитом шолом. Намет блакитний, підбитий сріблом. У нашоломнику три пір'їни страуса. Встановлено використання на печатці Теодора Єльця.
Єльці III
ред.У чотиридільному полі в першій частині на блакитному тлі один срібний чотирипроменевий зворотно спрямований коловорот, над яким розташований золотий півмісяць рогами догори, над яким золота восьмипроменева зірка, в другій частині — на червоному тлі дві золоті хоругви з трьома полями одна над одною, як на гербі Хоругви Кмітів (інша назва Радван Щедрий)[2], в третій частині — на червоному тлі золоті коло під хрестом, в четвертій частині — на блакитному тлі срібні знак у вигляді літери П під хрестом. Над щитом шолом. Намет справа блакитний, зліва червоний, підбитий сріблом. В нашоломнику три пір'їни страуса. Встановлено використання на печатці Федора Єльця у 1615 році.
Походження
ред.Каспер Несецький зазначає, що у Пташевичів у Новгородському воєводстві є подібна версія герба[3].
Примітки
ред.- ↑ Алфьоров О., Однороженко О. Українські особові печатки XV—XVII ст. // за матеріалами київських архівосховищ. — Харків, 2008. C. 49-50.
- ↑ Juliusz Ostrowski «Księga herbowa rodów polskich», cz. 1. — Warszawa, 1897. — str. 207 [Архівовано 15 жовтня 2018 у Wayback Machine.] (пол.) — зображення
Juliusz Ostrowski «Księga herbowa rodów polskich», cz. 2. — Warszawa, 1897—1906. — str. 122 [Архівовано 14 листопада 2017 у Wayback Machine.] (пол.) — опис - ↑ Kasper Nieciescki «Herbarz polski», tom IV. — Lipsk, 1839. — str. 476 [Архівовано 12 грудня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
Джерела
ред.- Алфьоров О., Однороженко О. Українські особові печатки XV-XVII ст. / за матеріалами київських архівосховищ. — Харків : ВТД «Університетська книга», 2008. — 200 с.