Єресько Григорій Іванович
Григорій Іванович Єресько (4 серпня 1905, село Огульці, Валківський повіт, Харківська губернія, Російська імперія — 27 листопада 1990, там же, Валківський район, Харківська область, Українська РСР, СРСР) — радянський діяч колгоспного руху, у 1940-х — 1970-х роках голова Великолихівської сільської ради та огульцівського Колгоспу ім. Калініна. Учасник Німецько-радянської війни. Один з ініціаторів відкриття Огульчанського історико-художнього музею імені Т. Г. Шевченка.
| Єресько Григорій Іванович | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||
| Народився | 4 серпня 1905 Огульці, Валківський повіт, Харківська губернія, Російська імперія | |||||
| Помер | 27 листопада 1990 (85 років) Огульці, Валківський район, Харківська область, Українська РСР, СРСР | |||||
| Країна |  СРСР | |||||
| Національність | українець | |||||
| Військове звання |  Старший сержант | |||||
| Нагороди |
| |||||
Життєпис
ред.Григорій Єресько народився 4 серпня 1905 року в селі Огульці Валківського повіту Харківської губернії, за національністю українець. Початкову освіту здобув у сільській школі, а потім закінчив сільськогосподарську школу в Харкові. Був одним з найбільш активних учасників створення перших колективних господарств в Огульцях. Брав участь у боях Німецько-радянської війни у званні старшого сержанта, був командиром відділення 150-го інженерно-саперного ордена Червоної Зірки батальйону. Був відзначений орденами Червоної Зірки і Вітчизняної війни 1-го ступеня і медаллю «За відвагу»[1][2][3].
Після війни повернувся в рідне село, де з 1946 по 1959 рік очолював Колгосп імені Калініна. У 1947 році був прийнятий до ВКП(б). У 1950-х тричі — в 1954, 1955 і 1956 роках — Єресько брав участь у Всесоюзній сільськогосподарській виставці в Москва. За успішне керівництво колгоспом Єресько був двічі ушанований орденом Леніна — у 1948 і 1956 роках[2][4].
Протягом трьох років, з 1959 по 1961 рік, він головував у Великолиховскій сільській раді Харківської області. Потім до 1972 року знову очолював огульцівський Колгосп імені Калініна[2]. Всього був головою колгоспу протягом 26 років[4]. Починаючи з 1960-х років, сприяв забудові колгоспниками південно-східної частини села Огульці — Махновки, завдяки чому кількість будинків там зросла з 8 до 77[5].
Брав участь у художній самодіяльності, грав у струнному квартеті при місцевому Будинку культури. Репертуар квартету включав мелодії українських народних пісень[6]. Був одним з ініціаторів відкриття Огульчанського історико-художнього музею імені Т. Г. Шевченка, входив до складу Комітету з організації музею. Ще за життя в музеї був виставлений його портрет і нагороди[7].
Директор музею Олександр Кириченко писав, що Григорій Єресько вкладав «у складну і відповідальну роботу великий життєвий досвід, народну мудрість»[1]. Краєзнавець Іван Лисенко характеризував його як людину, яка «відрізнялася ортодоксальністю і сліпою вірою в комуністичне майбутнє». Помер 27 листопада 1990 року в рідному селі[2].
Нагорода
ред.- орден Леніна (1948), (1956)[2]
- орден Червоної Зірки (15.05.1945)[3] або (1948)[2]
- орден Вітчизняної війни 1-го ступеня (1985)[2]
- медаль «За відвагу» (05.11.1944)[3]
Примітки
ред.- ↑ а б Столярова, 2017, с. 19—20.
- ↑ а б в г д е ж Лисенко, 2008, с. 67.
- ↑ а б в Ересько Григорий Иванович :: Память народа. pamyat-naroda.ru. Архів оригіналу за 10 лютого 2022. Процитовано 10 лютого 2022.
- ↑ а б История городов и сёл, 1976, с. 260.
- ↑ Столярова, 2017, с. 13.
- ↑ Лисенко, 2000, с. 267.
- ↑ Столярова, 2017, с. 17, 20.
Література
ред.- Лисенко І. М. Огульцівський будинок культури // Валківська енциклопедія. — Київ : «РАДА», 2000. — 400 с. — ISBN 966-7087-38-7.
- Лисенко І. М. Єресько Григорій Іванович // Валківська енциклопедія. — Київ : «РАДА», 2008. — 244 с. — ISBN 978-966-7087-76-0.
- Столярова М. Т. Щоденник великого патріота малої Батьківщини (вибране). — 2017. — 45 с.
- Огульцы // История городов и сел Украинской ССР: Харьковская область : [рос.] / Гл. редкол.: П. Т. Тронько (пред.) и др. — Киев : Главная редакция Украинской Советской Энциклопедии, 1976. — С. 180. — 722 с.