Єрмаков Мстислав Петрович
Мстисла́в Петро́вич Єрмако́в (27 червня 1873, Кронштадт, Російська імперія — 26 липня 1960, Париж, Франція) — російський військовий діяч, інженер-механік. Генерал-лейтенант флоту. Учасник Першої світової війни, білогвардієць.
| Єрмаков Мстислав Петрович | |
|---|---|
| Загальна інформація | |
| Народження | 27 червня 1873  Кронштадт, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія |
| Смерть | 28 серпня 1960 (87 років) Париж |
| Поховання | Сент-Женев'єв-де-Буа |
| Військова служба | |
| Війни / битви | Перша світова війна і Громадянська війна в Росії |
Життєпис
ред.Народився у місті Кронштадт Санкт-Петербурзької губернії 27 червня 1873 року (за іншими даними, 25 червня 1867 року[1] або 1875 року[2][3]).
1888 року закінчив Морський кадетський корпус, а 1896 — Технічне училище Морського відомства. Починав службу інженером-механіком на лінкорі «Олександр II», згодом служив у Чорноморському флоті на лінкорі «Ростислав».
Під час Першої світової війни призначений головним морським інженером Дунайської флотилії. Ці обов'язки виконував і за часів Гетьманату Павла Скоропадського.
Брав участь у громадянській війні в Росії на боці білогвардійців. У 1919—1920 роках у Збройних силах Півдня Росії та Російській армії генерала Врангеля керував ремонтом кораблів. Після поразки Врангеля в Криму у листопаді 1920 року забезпечив технічний стан кораблів для здійснення Кримської та Новоросійської евакуації врангелівців. Служив старшим морським начальником у Стамбулі.
1921 року переїхав до Франції, де належав до низки російських емігрантських організацій. Помер у Парижі 26 липня 1960 року, похований на кладовищі Сен-Женев'єв-де-Буа.
Родина
ред.Одружений із Валентиною Михайлівною Чатниковою (21 листопада 1877 — 19 січня 1951). У шлюбі було п'ятеро дітей[4]:
- Анна (1899—1993);
- Володимир (1901—1940);
- Мстислав (1902—1954);
- Петро (1904—1975);
- Ростислав (1907—1961).
Примітки
ред.- ↑ Литвин М.Р., Науменко К.Є. Збройні сили України першої половини XX ст. Генерали і адмірали / Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України. — Львів; Харків : «Видавництво Сага», 2007. — С. 88. — ISBN 978-966-2918-12-0.
- ↑ Рутыч Н. Н. Биографический справочник высших чинов Добровольческой армии и Вооруженных Сил Юга России. Материалы к истории Белого движения. — М. : ООО «Издательство АСТ»: ООО «Издательство Астрель»: АНО «Редакция альманаха „Российский архив“», 2002. — С. 122—123. Архівовано з джерела 29 червня 2024 (рос.)
- ↑ Шмаглит Р. Г. Белое движение: 900 биографий крупнейших представителей русского военного зарубежья. — М. : Зебра Е, 2006. — С. 121. Архівовано з джерела 16 травня 2013 (рос.)
- ↑ Гуляев Н.Т. Корабельные инженеры и инженер-механики флота // Морские записки. — Париж, 1962. Архівовано з джерела 29 лютого 2024. Процитовано 2024-07-27. (рос.)
Джерела
ред.- Литвин М.Р., Науменко К.Є. Збройні сили України першої половини XX ст. Генерали і адмірали / Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України. — Львів; Харків : «Видавництво Сага», 2007. — С. 88. — ISBN 978-966-2918-12-0.
- Российское зарубежье во Франции, 1919—2000 : биогр. слов. : в 3 т / под общ. ред. Л. Мнухина, М. Авриль, В. Лосской. — М. : Наука: Дом-музей Марины Цветаевой, 2008. — Т. 1. — ISBN 978-5-02-036267-3. (рос.)
- Рутыч Н. Н. Биографический справочник высших чинов Добровольческой армии и Вооруженных Сил Юга России. Материалы к истории Белого движения. — М. : ООО «Издательство АСТ»: ООО «Издательство Астрель»: АНО «Редакция альманаха „Российский архив“», 2002. — С. 122—123. (рос.)
- Шмаглит Р. Г. Белое движение: 900 биографий крупнейших представителей русского военного зарубежья. — М. : Зебра Е, 2006. — С. 121. (рос.)
- Чуваков В. Н. Незабытые могилы. Российское зарубежье: некрологи 1917—1997. — Москва : Российская государственная библиотека, 2001. — Т. 2. — С. 499. (рос.)