Єсиненку Ніколае Гаврилович
| Єсиненку Ніколае Гаврилович | ||||
|---|---|---|---|---|
| рум. Nicolae Esinencu | ||||
| Народився | 13 серпня 1940[1]  Кіцкани | |||
| Помер | 25 квітня 2016 (75 років) Кишинів, Молдова ·цереброваскулярні хвороби | |||
| Країна |  СРСР  Молдова | |||
| Діяльність | прозаїк, сценарист, поет, драматург, кінорежисер | |||
| Сфера роботи | література[2] і Молдавська література[2] | |||
| Alma mater | Літературний інститут імені Горького (1973)[3] | |||
| Діти | Nicoleta Esinencud | |||
| Нагороди |     | |||
|
| ||||
Ніколае Гаврилович Есиненко (рум. Nicolae Esinencu; 13 серпня 1940, Кіцканій Векь, Теленештського району, Молдавська РСР — 25 квітня 2016, Кишинів, Молдова[4]) — молдовський сценарист, режисер, драматург, поет і письменник, член Спілки письменників Молдови та Спілки письменників . Заслужений митець Молдови. Лауреат премії Спілки письменників Молдови[5].
Життєпис
ред.1973 року закінчив Літературний інститут імені Горького (Москва). Працював редактором видавництва Lumina (Світло), був секретарем, потім радником Спілки письменників Молдови (1989).
Творчість
ред.Дебютував 1968 року з книгою «Антенна». Автор багатьох творів у прозі, збірок поезії та драматургії. Опублікував шість томів вибраних творів. Його перу належать п'єси «Табакера», «Курильня» та «Солом'яні люди».
Вибрані твори
ред.Драматургія
ред.- Grand prix,
- Tabachera,
- Fumoarul,
- Oameni de paie,
- SRL Moldovanul.
Поезія
ред.- Antene (лірика, 1968);
- Sens (лірика, 1969);
- Dealuric (лірика, 1974);
- Copilul teribilc (лірика, 1979);
- Stai să-ți mai spunc (лірика, 1983);
- Cuvinte de chemat fetele (лірика, 1986);
- Disciplina mondială (1995);
- Copilul teribil (2004).
Проза
ред.- Nunta, proză scurtă[4];
- Sacla (1968);
- Portocala (1970);
- Toi (1972);
- Era vremea să iubim (1977).
Фільмографія
ред.Сценарист
ред.- 1975 — Кінь, рушниця і вільний вітер
- 1977 — Оповідь про хороброго витязя Фет-Фрумоса / Povestea lui Fat-Frumos
- 1980 — У Чортова лігва
- 1987 — Дерев'яна гармата / Tunul de lemn
- 1989 — Прощавай, наш бакалавр / Адио, виацэ де холтей (короткометражний)
- 1991 — Вир
- 1993 — Поїзд до Каліфорнії
Режисер
ред.У березні 2000 року поставив у Кишинівському Муніципальному театрі «Satiricus» за своїм романом поставив спектакль «SRL Moldovanul».
Нагороди
ред.- 1996 — Орден «Трудова слава» — за високі досягнення в галузі літератури, активну участь у громадсько-культурному житті та на знак визнання вкладу в процес національного відродження[7].
- 2000 — Медаль «Міхай Емінеску» — за заслуги у справі національного відродження, значний внесок у пропаганду літературної спадщини Міхая Емінеску та утвердження національних духовних цінностей[8].
- 2010 — Орден Республіки — на знак визнання особливих заслуг у розвитку літератури, за плідну творчу діяльність та внесок у пропаганду спадщини Емінеску[9].
- Заслужений митець Молдови.
- премія Спілки письменників Молдови.
Примітки
ред.- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ а б в Erizanu, Gheorghe (25 квітня 2016). Nicolae Esinencu. cartier.md. Архів оригіналу за 18 січня 2018. Процитовано 19 лютого 2023. [Архівовано 2018-01-18 у Wayback Machine.]
- ↑ A murit scriitorul Nicolae Esinencu. Jurnal. 25 квітня 2016. Процитовано 19 лютого 2023.
- ↑ Последние новости — Скончался молдавский писатель и сценарист Николае Есиненку
- ↑ Указ Президента Республики Молдова от 31 декабря 1996 года № 418 «О награждении Николае Есиненку орденом «Gloria Muncii». Архів оригіналу за 24 липня 2020. Процитовано 19 лютого 2023.
- ↑ Указ Президента Республики Молдова от 25 августа 2000 года № 1623 «О награждении медалью «Mihai Eminescu». Архів оригіналу за 24 липня 2020. Процитовано 19 лютого 2023.
- ↑ Указ Президента Республики Молдова от 15 января 2010 года № 166 «О награждении государственными наградами». Архів оригіналу за 24 липня 2020. Процитовано 19 лютого 2023.