Єхануров Юрій Іванович
Ю́рій Іва́нович Єхану́ров (нар. 23 серпня 1948, с. Белькачі, Учурський район, Якутська АРСР, РРФСР, СРСР) — український політик, з липня 2009 по лютий 2010 — перший заступник Глави Секретаріату Президента України, з грудня 2007 по червень 2009 — Міністр оборони України. В 2005–2006 — Прем'єр-міністр України. Народний депутат України 3-го, 4-го, 5-го та 6-го скликань.
 Народний депутат України
| |||
|---|---|---|---|
| 3-го скликання | |||
| НДП | 12 травня 1998 | — | 22 лютого 2000[1] |
| 4-го скликання | |||
| безпартійний (НУ) | 14 травня 2002 | — | 23 червня 2005[2] |
| 5-го скликання | |||
| Наша Україна (НУ) | 25 травня 2006 | — | 8 червня 2007 |
| 6-го скликання | |||
| Наша Україна (НУНС) | 23 листопада 2007 | — | 19 грудня 2007[3] |
Життєпис
ред.Народився 23 серпня 1948 року у селі Белькачі Учурського району Якутської АРСР. В 1963 році закінчив Буйську восьмирічну школу Бичурського району Бурятської АРСР, в тому ж році у віці 15 років переїхав у Київ.[4]
Згодом, в 1967 році закінчив з відзнакою Київський будівельний технікум, відділення «Промислове та цивільне будівництво» за спеціальністю «технік-будівельник». В 1973 році закінчив з відзнакою планово-економічний факультет Київського інституту народного господарства за спеціальністю «економіст».
В 1984 році у Київському національному університеті ім. Т. Шевченка захистив кандидатську дисертацію на тему «Підвищення ефективності капітальних вкладень в будівництві (на прикладі регіональних будівельно-промислових комплексів)», йому присуджено науковий ступінь кандидата економічних наук. Згодом, у тому ж університеті, в 1992 році Єхануров здобув вчене звання доцента кафедри теоретичної та прикладної економіки, а в 2004 році — вчене звання професора кафедри теоретичної та прикладної економіки.[5]
Кар'єра
ред.Трудову діяльність розпочав в 1967 на заводі залізобетонних виробів тресту «Київміськбуд № 4», де пройшов шлях від майстра до директора заводу.
В 1977–1978 — заступник керуючого трестом «Буддеталь» з виробництва.
У 30 років став керуючим трестом «Київміськбудкомплект». В 1985–1988 керував трестом «Буддеталь». Потім упродовж 3 років працював заступником начальника Головкиївміськбуду з економічних питань.
З набуттям Україною незалежності Юрій Єхануров обіймає різні керівні посади, пов'язані з формуванням державної політики, насамперед з економіки. З 1991 по 1998 працює в Державній економічній раді України, заступником голови Київської міської адміністрації, заступником Міністра економіки України, головою Фонду державного майна України, головою Державний комітет підприємництва України.
Був одним з фундаторів української приватизації та Фонду державного майна України. Проведена під його керівництвом мала приватизація заклала фундамент для розвитку в Україні малого й середнього підприємництва.
В 1998 обраний до Верховної Ради України від Житомира. В 1999–2001 обіймає посаду Першого віце-прем'єр-міністра України в уряді Віктора Ющенка.
Після відставки уряду Ющенка з червня по листопад 2001 — перший заступник Голови Адміністрації Президента України (Леоніда Кучми). З листопада 2001 по квітень 2002 займається питаннями адміністративної реформи як Уповноважений Президента України.
З перемогою блоку «Наша Україна» на парламентських виборах 2002 переходить на роботу до Верховної Ради IV скликання, де очолює Комітет з питань промислової політики та підприємництва. У березні 2005 Єханурова обрано головою виконкому партії «Народний Союз „Наша Україна“».
Очолює низку громадських організацій, що опікуються проблемами розвитку малого й середнього бізнесу. Зокрема є президентом Спілки малих, середніх і приватизованих підприємств України, Координаційно-експертного центру об'єднань підприємців України, Всеукраїнської асоціації роботодавців.
1 квітня 2005 Президент України Віктор Ющенко призначив Юрія Єханурова головою Дніпропетровської обласної державної адміністрації[6], а 8 вересня 2005 виконуючим обов'язки прем'єр-міністра України.
22 вересня 2005 після схвалення кандидатури Юрія Єханурова Верховною Радою Президент України Віктор Ющенко призначив його прем'єр-міністром України. 4 серпня 2006 склав повноваження прем'єра[7].
На парламентських виборах 2006 Єхануров був першим номером у списку блоку політичних партій «Наша Україна». Через обрання прем'єр-міністром Віктора Януковича Єхануров залишив посаду у Кабміні і перейшов на роботу до ВР. Після розподілу посад у парламентських комітетах виявився рядовим членом Комітету з питань науки і освіти. В 2007, після дострокових виборів Верховної Ради і створення коаліції БЮТ і НУНС був призначений міністром оборони. В червні 2009 внаслідок протистояння між Президентом та Прем'єр-міністром був відправлений у відставку.
Червень 2009 — лютий 2010 — перший заступник Голови Секретаріату Президента України[8][9].
З 9 жовтня 2009 року – керівник Київської міської організації партії «Наша Україна».[10]
У 2015 році висунутий кандидатом на посаду міського голови Києва від партії «Відродження», зайняв у 1 турі 14-те місце, набравши 0,61% голосів виборців (5385 осіб).[11]
З 1988 року Єхануров викладає на кафедрі Економіки підприємства Київського національного університету ім. Т. Шевченка.[5]
Громадська діяльність
ред.З вересня 2021 — засновник та член Піклувальної ради Інституту державної ефективності [Архівовано 29 березня 2022 у Wayback Machine.] [12].
Входить до Поважної ради Громадської ініціативи «Орден святого Пантелеймона».[13]
Нагороди
ред.- Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (18 серпня 2009)[14], V ст. (18 серпня 2006)[15]
- Орден «Знак Пошани» (1977).
- Почесна грамота Кабінету Міністрів України (2001).
- Почесна грамота Верховної Ради УРСР (1982)ю
Родина
ред.- Батько Іван Михайлович (1921–1990) — бурильник, бурят за національністю; мати Галина Іванівна Трибель (1924) з україномовних латинників;
- дружина Олена Львівна (1948) — інженер-будівельник, провідний інженер-конструктор НДІ "Автопром";
- син Дмитро (1975) — навчався в Московському фізико-технічному інституті.
Примітки
ред.- ↑ Постанова Верховної Ради України від 22 лютого 2000 року № 1488-III «Про дострокове припинення повноважень народних депутатів України Гаркуші О.М., Єханурова Ю.І., Кириленка І.Г., Кременя В.Г. та Шевчука О.Б.»
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 23 червня 2005 року № 2700-IV «Про дострокове припинення повноважень народного депутата України Єханурова Ю.І.»
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 19 грудня 2007 року № 22-VI «Про дострокове припинення повноважень народного депутата України Єханурова Ю.І.»
- ↑ Юрій Єхануров — Телеканал 112
- ↑ а б Єхануров Юрій Іванович — Економічний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка
- ↑ Указ Президента України від 1 квітня 2005 року № 570/2005 «Про призначення Ю. Єханурова головою Дніпропетровської обласної державної адміністрації»
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 4 серпня 2006 року № 78-V «Про звільнення Єханурова Ю.І. з посади Прем'єр-міністра України»
- ↑ Указ Президента України від 14 липня 2009 року № 541/2009 «Про призначення Ю. Єханурова Першим заступником Глави Секретаріату Президента України»
- ↑ Указ Президента України від 24 лютого 2010 року № 245/2010 «Про звільнення Ю. Єханурова з посади Першого заступника Глави Секретаріату Президента України»
- ↑ Ехануров на старости лет возглавил интересную ячейку | ОБКОМ. obkom.net.ua. Архів оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 21 лютого 2022.
- ↑ Купщ, Т. (2015). Кант и коперниканский переворот в философии, Торунь, 4—5 октября 2014 года. Kantovskij Sbornik. Т. 1. с. 114—114. doi:10.5922/0207-6918-2015-1-13. ISSN 0207-6918. Процитовано 21 лютого 2022.
- ↑ Піклувальна рада. Інститут державної ефективності (укр.). Архів оригіналу за 22 березня 2022. Процитовано 7 квітня 2022. [Архівовано 2022-03-22 у Wayback Machine.]
- ↑ Поважна рада. Орден Святого Пантелеймона. Процитовано 17 квітня 2024.
- ↑ Указ Президента України від 18 серпня 2009 року № 620/2009 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 18 серпня 2006 року № 694/2006 «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій з нагоди Дня незалежності України»
Посилання
ред.
- Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І. С.» [Архівовано 22 березня 2018 у Wayback Machine.]
- Неожиданный блицкриг Еханурова[недоступне посилання з червня 2019]
- Персональний сайт Юрія Єханурова [Архівовано 15 травня 2021 у Wayback Machine.]
- Єхануров про БЮТ, Нашу Україну, гетьманчиків і три напрямки розвитку [Архівовано 10 грудня 2007 у Wayback Machine.]
- Опитування громадської думки, пов'язані з урядом Юрія Єханурова (проводив Центр Разумкова)[недоступне посилання з червня 2019]
| Попередник: |  14-й Прем'єр-міністр України 22 вересня 2005 — 4 серпня 2006 (в. о. 8 вересня 2005 — 22 вересня 2005) |
Наступник: |
| Юлія Тимошенко |
Віктор Янукович |
| Попередник: |  9-й Міністр оборони України 18 грудня 2007 — 5 червня 2009 |
Наступник: |
| Анатолій Гриценко 4 лютого 2005 — 18 грудня 2007 |
т. в. о. Валерій Іващенко |
| Попередник: | 7-й Міністр економіки України 26 лютого 1997 — 25 липня 1997 |
Наступник: |
| Василь Гуреєв | Віктор Суслов |
|
Це незавершена стаття про політичного діяча. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |