Вікіпедія

Ігла (ПЗРК)

переносний зенітно-ракетний комплекс
Ця стаття про переносний зенітно-ракетний комплекс. Про інструмент див. Голка.

«Ігла» (індекс ГРАУ — 9К38; за класифікацією НАТО — SA-18 Grouse) — радянський переносний зенітно-ракетний комплекс, призначений для ураження низьколетючих вертольотів і літаків, на зустрічних й паралельних курсах в умовах впливу природних та штучних теплових перешкод.

Ігла
ТипПереносний зенітно-ракетний комплекс (ПЗРК)
ПоходженняСРСР СРСР
Історія використання
На озброєнні1983-досі
Історія виробництва
ВиробникКБМ
Вартість одиниці$ 60,000-80,000 (в 2003)
Характеристики
Вага10,8 кг
Довжина1,574 м
Діаметр72 мм
Боєголовка1,17 кг з 390 г вибухівки
Механізм
детонації
contact and grazing fuzes
Двигунтвердопаливний ракетний двигун
Операційна
дальність
5,2 км
Практична межа3,5 км
Швидкість800 м/с (макс.), Число Маха близько 2,3
Система
наведення
two color infrared
Ігла (ПЗРК) у Вікісховищі

Комплекс прийнятий на озброєння 1983 року.

Історія

ред.

Розробка принципово нового комплексу почалася в Коломні 1971 року. Головним розробником ПЗРК «Ігла» (9К38) було визначено КБМ МОП СРСР (головний конструктор — С. П. Непобідимий), а теплова ГСН створювалася ЛОМО МОП СРСР (головний конструктор ГСН — О. А. Артамонов).

Головна мета полягала в тому, щоб створити ракету з кращою стійкістю до заходів протидії та вищою бойовою ефективністю, аніж комплекси попереднього покоління типу «Стріла».

Бойове застосування

ред.

Російсько-українська війна

ред.
Докладніше: Війна на Сході України

За час збройного протистояння Російська Федерація доправила декілька десятків комплексів «Ігла» проросійським бойовикам.[1][2] З їх допомогою було збито кілька вертольотів та літаків Збройних сил України, зокрема Іл-76 в Луганському аеропорту[3].

4 березня 2022 року в боях за Чернігів на околицях міста за допомогою ПЗРК «Ігла-1» 1985 року випуску Сергій Чижиков став першим, хто збив новітній багатоцільовий надманеврений винищувач четвертого покоління Су-35 (вартість якого 40-65 млн доларів США)[4].

22 травня 2022 року поблизу міста Попасна збройними силами України з ПЗРК «Ігла» було збито російський Су-25, яким керував льотчик із вищим званням — генерал-майор у відставці 63-річний Канамат Боташев[5].

На початку липня 2022 року 101 ОБрО ГШ ЗСУ поширила фото збитої крилатої ракети. Військові стверджували, що розрахунок з ПЗРК «Ігла» зміг збити російську ракету Х-22, що летіла на Київ[6].

У вересні 2022 бомбардувальник СУ-34 збили ССО України «Іглою» в одному з районів виконання завдань.[7]

Оператори

ред.

«Ігла» перебуває на озброєнні армії України, країн, що входили до складу СРСР, а також з 1994 року експортується у понад 30 держав.

Ігла-1E (SA-16)

ред.
 
Згори ракета ПЗРК «Ігла», її пускова труба і рукоятка управління. Внизу елементи ПЗРК «Ігла-1» — ракета і пускова труба

Ігла (SA-18)

ред.


Ігла-С (SA-24)

ред.
 
Країни-оператори «Ігла-С» (SA-24)
  •   Бразилія
  •   Іран — можливо отримали після громадянської війни 2011 року і у Лівії.
  •   Лівія — є фото докази, що авто зі змонтованими двійниками Ігли були на озброєнні Лівійської Армії під час Громадянської війни у Лівії 2011 року, починаючи з березня 2011. 482 Ігли-С були імпортовані з Росії в 2004. Деякі з них не були пораховані наприкінці війни і могли перейти до Ірану.[8][9][10]
Можливі
  •   Індія — компанія Рособоронекспорт брала участь у міжнародному тендері на постачання систем протиповітряної оборони малого радіуса дії (VSHORAD) для індійської армії, який розпочався ще в 2012 році. Передбачалось постачання близько 5000 одиниць за $1,5 млрд. Попри те, що РОЕ запропонувала найнижчу вартість (за тендер змагались також Saab із ПЗРК RBS-70 NG та компанія MBDA з ПЗРК Mistral), вона може програти тендер через небажання передавати технології та через технічні збої зброї на випробуваннях[11].

Примітки

ред.
  1. ↑ В Луганской области обнаружен тайник боевиков с ПЗРК Игла: фото. ЛІГА.net. 15 жовтня 2014. Архів оригіналу за 5 березня 2018. Процитовано 4 травня 2021. (рос.)
  2. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 5 лютого 2016. Процитовано 25 листопада 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  3. ↑ Zaxid.net. «Це справжня війна!». ZAXID.NET (укр.). Процитовано 20 травня 2022.
  4. ↑ У Чернігові мобілізований ветеран Чижиков збив російський літак, який бомбив місто. ФОТО. novynarnia.com (укр.). 4 березня 2022. Процитовано 11 серпня 2022.
  5. ↑ Howard Altman (24 травня 2022). 63-Year-Old Retired Russian Fighter Pilot Shot Down In Su-25 Over Ukraine. The War Zone. The Drive. Архів оригіналу за 25 травня 2022. Процитовано 19 липня 2022.
  6. ↑ Військові ЗСУ показали збиту з ПЗРК «Игла» російську ракету. Мілітарний. 2 липня 2022.
  7. ↑ Сили спецоперацій збили «Іглою» ворожий бомбардувальник. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 25 вересня 2022.
  8. ↑ SA-24 Grinch 9K338 Igla-S portable air defense missile system. Архів оригіналу за 20 серпня 2011. Процитовано 18 березня 2012. [Архівовано 2011-08-20 у Wayback Machine.]
  9. ↑ Coughlin, Con (22 September 2011). Iran 'steals surface-to-air missiles from Libya'. The Daily Telegraph. London. Архів оригіналу за 20 січня 2012. Процитовано 18 березня 2012.
  10. ↑ The deadly dilemma of Libya's missing weapons. Архів оригіналу за 3 грудня 2011. Процитовано 18 березня 2012.
  11. ↑ Vivek Raghuvansh (24 травня 2018). Even as low bidder, Russia’s Rosoboronexport may still loose air defense program in India.

Див. також

ред.
  • З 2014 на заміну «Іглі» до російської армії став надходити ПЗРК «Верба»

Посилання

ред.
 
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ігла (ПЗРК)
  Це незавершена стаття про ракетну зброю.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wiki.x.io/w/index.php?title=Ігла_(ПЗРК)&oldid=44148207