Ігнатович-Балінський Гнат Гнатович
Ігнатович-Балінський Гнат Гнатович — український режисер, актор, педагог. Чоловік актриси Марії Пільцер
| Ігнатович-Балінський Гнат Гнатович | |
|---|---|
| Народився | 17 листопада 1898 або 1898[1] Немирів, Брацлавський повіт, Подільська губернія, Російська імперія |
| Помер | 16 січня 1978 Ужгород, Українська РСР, СРСР |
| Діяльність | актор, театральний режисер, кінорежисер, викладач університету |
| Галузь | акторське мистецтво[1], постановкаd[1] і кінорежисураd[1] |
| Відомі учні | Галицький Володимир Олександрович |
| Знання мов | українська[1] |
| Заклад | Березіль[2] |
| Нагороди |  |
Біографія
ред.Народився 17 листопада 1898 року в місті Немирові (зараз Вінницька область).
В 1918—1919 роках отримав акторську освіту в Київській драматичній студії при Молодому театрі.
1922—1925 — у театрі «Березіль», декан драматичного відділення Київського театрального інституту, пізніше — Харківського.
Близько 1923 одружився з Марусею Зеленкевич.
З 1935 року працював у кіно (грав у фільмі «Інтриган»).
Був асистентом Олександра Довженка в кінокартині «Щорс» (1939).
У 1941 році Ігнатовича евакуювали разом з Київською кіностудією. Проте вже в листопаді 1941 його звільнили разом з Лазарем Бодиком та Юлією Солнцевою за наказом директора кіностудії Якова Лінійчука, а фільм за мотивами роману Івана Франка «Борислав сміється», де Ігнатович був режисером, законсервували. Довженко намагався скаржитися, але відновили на роботі за кілька місяців лише Солнцеву[3].
Поставив разом з Ігорем Земгано фільм «Українські мелодії» (1945).
1947—1948; 1953; 1960—1963 рр. — головний режисер Закарпатського обласного українського музично-драматичного театру (Ужгород).
Відзнаки
ред.- Заслужений артист УРСР з 1960 року;
- Нагороджений орденом «Знак Пошани», медалями.
Література
ред.- Кино и время. Вып. 3-й. Режиссеры советского художественного кино. — М., 1963. — С .19;
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
- Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С. 273—274.
- О. Безручко. Один з улюблених учнів Леся Курбаса — Гнат Гнатович Ігнатович // МІСТ: Мистецтво, історія, сучасність, теорія. — 2015. — Вип. 11. — С. 13-18
Посилання
ред.- Ігнатович Гнат Гнатович // Шевченківська енциклопедія: У 6-ти т. — Т.3: І—Л : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, 2013. — С. 65.
- Гнат Балінський у переліку акторів театру Курбаса в 1918—1919 роках
Примітки
ред.- ↑ а б в г д Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ http://www.encyclopediaofukraine.com/display.asp?linkpath=pages%5CB%5CE%5CBerezil
- ↑ Р. В. Росляк. «Невдовзі Олександр Петрович може опинитися в такому становищі, коли питання про його роботу в кінематографії буде знято з порядку денного…» // Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. — 2022. — Вип. 30. — С. 78-97