Ігнатій (патріарх Константинопольський)

Ігнатій (бл. 798 , Константинополь— 23 жовтня 877) — патріарх Константинопольський в 847858 та 867877 роках. Святий католицької та православної церков. День 23 жовтня.

Ігнатій
Ιγνάτιος
Ім'я при народженніНикита
Народивсябл. 798
Константинополь
Помер23 жовтня 877
Константинополь, Східна Римська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаСхідна Римська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьсвященнослужитель Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовсередньогрецька Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадапатріарх Константинопольский
Термін847858 та 867877 роки
КонфесіяХалкедонські церкви Редагувати інформацію у Вікіданих
РідДинастія Никифора
БатькоМихаїл I Рангаве
МатиПрокопія
Брати, сестриФеофілакт Рангаве Редагувати інформацію у Вікіданих

Життєпис

ред.

По батьківській лінії пов'язаний з родом Рангаве, по материнській — династією Никифора. Син Михайла Рангаве та Прокопії (доньки імператора Никифора I). При народженні отримав ім'я Микита. 807 року призначається Никифором I очільником елітної тагми іканатів (при фактичному керуванні доместиком схол Петром).

У 811 році Михайло Рангаве стає візантійським імператором. Але у 813 році Лев Вірменин повалив батька та старшого брата Феофілакта. Після цього Микиту з Феофілактом було кастровано й заслано на один з Принцевих островів. Тут став ченцем під ім'ям Ігнатій. Виховувався як противник іконоборства.

Більшу частину провів у монастирях, стає ієреєм завдяки борцю за іконошанування Василю Парійському. У 847 році після смерті патріарха Мефодія I за сприяння імператриці Феодори (регентки при імператорові Михайлові III) був обраний патріархом Константинопольським.

Після вступу Ігнатія на патріарший престол в вищих церковних колах намітився розкол на прихильників і противників нового ієрарха, оскільки він ревно боровся з іконоборцями, що залишилися на своїх посадах. В цьому патріарха підтримав Студійський монастир. Того ж року відсторонив від посади єпископа Сіракуз Григорія Асбеста, очільника поміркованих, що виступали за прощення для іконоборців.

Невдовзі Ігнатій вступив у конфлікт з впливовим цезарем Бардою, братом імператриці, якого патріарх сварив за зв'язок з вдовою свого сина, для чого Барда розлучився та відіслав свою дружину. Ігнатій висловлював невдоволення цим і під час свята Богоявлення відмовив Варді в причасті. Незабаром, імператриця Феодора, за вказівкою Барди і імператора Михайла III, була насильно пострижена в черниці разом з доньками. Для Ігнатія це означало остаточну втрату впливу, і, 23 листопада 857 року, за розпорядженням Михайла III, патріарха Ігнатія було повалено з посади й заслано на острів Теревінф в Мармуровому морі. Новим патріархом став Фотій І Великий.

Втім прихильники Ігнатія продовжили боротьбу: на його боці виступив впливовий Студійський монастир та папа римський Миколай I. У 860 році під час нападу русів на чолі із київським князем Аскольдом на Константинополь ледве уникнув полону. У 861 році спеціально скликаний церковний собор у Константинополі підтвердив позбавлення сану Ігнатія й затвердив патріархом Фотія. Натомість на синоді у Римі Фотія було відлучено від Церкви.

У 867 році новий імператор Василь I, що повалив Аморейську династію, домігся повернення патріаршества Ігнатію. За допомогою останнього новий володар намагався зміцнити авторитет своєї династії. У 869—870 роках разом з імператором провів Четвертий Константинопольський собор, де розбиралися питання юрисдикції між Римом і Константинополем, а також суперечка стосовно філіокве. Ігнатій твердо відстоював інтереси православної церкви, закріпивши в якості церковної області Болгарію.

Помер Ігнатій у 877 році. Після нього патріархом знову став Фотій I.

Джерела

ред.
  • Josef Hergenröther: Photius, Patriarch von Konstantinopel: Sein Leben, seine Schriften und das griechische Schisma nach handschriftlichen und gedruckten Quellen, 3 Bände, Regensburg 1867–69, Nachdruck Darmstadt 1966
  • Kazhdan, Alexander (1991), Oxford Dictionary of Byzantium, Oxford University Press, ISBN 978-0-19-504652-6
  • East and West: The Making of a Rift in the Church: from Apostolic Times Until the Council of Florence pg 146 By Henry Chadwick Published by Oxford University Press, 2003 ISBN 978-0-19-926457-5