Ілзе Лоза

І́лзе Ло́за (Ilse Losa, до шлюбу Лібліх, Lieblich, *20 березня 1913(19130320), Мелле, Оснабрюк, Нижня Саксонія, 20 березня 1913, Німеччина — 6 січня 2006, Порту, Португалія) — португальська (родом з Німеччини) письменниця та перекладачка єврейського походження.

Ілзе Лоза
Народилася	20 березня 1913(1913-03-20)[…] Buerd, Мелле, Оснабрюк
Померла	6 січня 2006(2006-01-06)[…] (92 роки) Порту
Поховання	Prado do Repouso Cemeteryd
Країна	Португалія
Діяльність	письменниця
Знання мов	португальська
Конфесія	юдаїзм
Нагороди

Біографія

Народилась у селі поблизу Ганновера в Німеччині в євейській родині Артура Лібліха (Arthur Lieblich, помер у 1930 р.) та Гедвіг Гірш (Hedwig Hirsch, померла в 1936 р.). Вона відвідувала середню школу в Оснабрюці та Гільдесгаймі, а згодом комерційний інститут у Ганновері.

Боячись бути відісланою гестапо до концтабору через юдейське походження, у 1930 році вона з матір'ю та братами Ернстом (нар. у червні 1914 р.) та Фріцом змушені були залишити рідну країну. Спершу емігрували до Англії, де Ілзе Лібліхмала перший досвід дитсадків і стикнулися з проблемами з дітьми.

У 1934 році переїхала до Португалії, оселившись у Порту, де наступного року (1935) побралася з архітектором Арменіо Тавейром Лоза (Arménio Taveira Losa), набувши т.ч. португальське громадянство. Її брат Фріц також одружився з португалкою на ім'я Флориса Естеліта Гонсалвіш (Florisa Estelita Gonçalves), з якою мав двох дочок.

У 1943 році народила першу дочку Маргариду Лібліх Лоза (Margarida Lieblich Losa, померла в січні 1999). Тоді ж надрукувала свою першу книгу: O mundo em que vivi («Світ, у якому жила») і відтоді присвятила життя літературній діяльності — здебільшого перекладацтву й дитячій літературі.

У 1984 році за значний внесок до португальської літератури для дітей і підлітків дістала «Велику премією Гульбенкяна» (Gran Premio Gulbenkian).

Народила другу дочку — Александру Лібліх Лоза (Alexandra Lieblich Losa).

У 1998 році Ілзе Лоза була удостоєна "Gran Premio de Crónica" від "APE" (Португальська асоціація письменників [Архівовано 9 червня 2020 у Wayback Machine.]) за твір À Flor do Tempo («Квітка часу»).

Співпрацювала в різних газетах і журналах, німецькою та португальською мовами, представлена в різних антологіях португальських авторів; також брала участь у підготовці, упорядкуванні та перекладах антологій португальських творів, виданих у Німеччині.

Померла в Порту у 2006 році у віці 92-х років.

Творчість

Ілзе Лоза відома, перш за все, як дитяча письменниця. Але її доросла проза — романи здіймають серйозні теми, зокрема, засудження нацизму, ностальгії за батьківщиною.

Вибрана бібліографія

Романи

• O mundo em que vivi (1949)
• Histórias quase esquecidas (1950)
• Grades brancas (1951) 56 pp.
• Rio sem ponte (1952)
• Aqui havia uma casa (1955)
• Sob céus estranhos (1962) ISBN 972-42-2222-5, ISBN 978-972-42-2222-6 182 pp.
• Encontros no outono (1965)
• O barco afundado (1979)
• Um artista chamado Duque (1990)
• Caminhos sem destino (1991)
• Silka

Дитяча література

• Faísca conta a sua história (1949)
• A flor azul (1955)
• Na quinta das cerejeiras (1984)
• Estas searas (1984)
• A visita do padrinho (1989)
• Beatriz e o plátano (1976)
• O rei rique e outras histórias
• O Quadro Roubado|divcolend}}

Хроніки

• Ida e volta, procura de Babbitt (1959)
• À flor do tempo (1997)

Відома також перекладами з німецької на португальську низки найавторитетніших авторів.

Нагороди й відзнаки

• 9 червня 1995 року: удостоєна Ордену інфанта Енріке.
• Cruz Federal del Mérito .
• 1982 : премія Фонду Гульбенкянів за книгу Na Quinta das Cerejeiras
• 1984 : Велика премія Гульбенкян за внесок у літературу
• 1989 : Premio Maza de Oro від Братиславського міжнародного бієнале за новелу Silka.

Джерела та посилання

• Справки об авторах // Современная португальская новелла. М.: «Прогресс», 1977, 396 с. — С. 390 (рос.)
• Біографія і творчість Ілзе Лоза (ісп.)