Оболдіна Інга Петрівна

російська акторка
(Перенаправлено з Інга Стрєлкова-Оболдіна)
Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Інга Петрівна Гудімова, у шлюбі Стрєлкова, псевдонім Оболдіна — російська акторка театру і кіно, театральна режисерка, педагог, сценаристка. Заслужена артистка Російської Федерації (2011)[1].

Оболдіна Інга Петрівна
Оболдина Инга Петровна
Ім'я при народженніГудимова Инга Петровна
Народилася23 грудня 1968(1968-12-23) (56 років)
Киштим, Челябінська область, РРФСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоСРСР СРСРРосія Росія
Діяльністьакторка, театральна режисерка Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materРосійський університет театрального мистецтва і Челябінський державний інститут культуриd Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки діяльності1996 — тепер. час
IMDbnm1320210
Нагороди та премії

CMNS: Оболдіна Інга Петрівна у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Життєпис

ред.

Народилася 23 грудня 1968(19681223) р. у м. Киштим в сім'ї інженерів. Після закінчення школи вступила на режисерський факультет Челябінського інституту культури і мистецтва. Будучи студенткою, захопилася акторською майстерністю, одружилася з однокурсником Гарольдом Стрєлковом (взяла подвійне прізвище Стрєлкова-Оболдіна). Після закінчення інституту (з червоним дипломом), два роки викладала в цьому ж закладі на кафедрі сценічної мови.

Через два роки з чоловіком переїхала до Москви, де вступила на акторський факультет (рос.)ГИТИС (нині — Російський інститут театрального мистецтва) (майстерня професора Петра Фоменка) та закінчила у 1997 році.

З 1996 року — акторка «СтрєлкоVТеатру» в Москві, заснованого режисером Гарольдом Стрєлковим.

У 1999—2004 рр. — ведуча акторка Московського драматичного театру «АпАРТе».

У 2003 році зіграла Варю (прийомну дочку поміщиці Раневської) в спектаклі «Вишневий сад» (за однойменною п'єсою А.П. Чехова) режисера Еймунтаса Някрошюса (спільний проєкт московського Фонду К.С. Станіславського і Вільнюського театру «Meno Fortas»)[2].

Грає в спектаклях московських театрів «Практика», Театру Антона Чехова, державного драматичного Театру «Притулок комедіанта» (Санкт-Петербург) та ряді інших.

У 1998 році дебютувала у кінематографі в телесеріалі «Самозванці» (реж. К. Худяков).

Зіграла понад 60 ролей в кіно і серіалах. Знялася у ряді українських картин.

Яскрава характерна і комедійна акторка.

Лауреатка російських театральних і кінофестивалів[3].

Фестивалі і премії

ред.
  • 1996 — Лауреатка фестивалю «Московські дебюти» в номінації «Найкраща жіноча роль» (спектакль «Сахалінська дружина»)
  • 2001 — Лауреатка Першого Міжнародного фестивалю «Нова драма» в номінації «Найкраща жіноча роль» («Начиталася!..», 2001)
  • 2003 — Лауреатка Міжнародної Премії Станіславського в номінації «Найкраща жіноча роль» — театральний сезон 2002—2003 рр. («Вишневий сад», 2003)[4]
  • 2003 — Лауреатка премії журналу «Креатив» в номінації «Креативна актриса року» («Вишневий сад», 2003)
  • 2004 — Лауреатка фестивалю камерних вистав «Золотий вік» («Фантазії Івана Петровича», 2004)
  • 2004 — Лауреатка премії «Тріумф»
  • 2004 — МТКФ «Разом»: Приз за найкращий жіночий ансамбль («Діти Арбата», 2004)
  • 2009 — Всеросійський Шукшинський кінофестиваль на Алтаї: Диплом «За найкращу жіночу роль» («Голубка», 2008)
  • 2012 — III Міжнародний фестиваль туристичного кіно «Побачення з Росією» в містах Верхотур'є і Кам'янськ-Уральському: Приз в номінації «Найкращий ігровий фільм про туризм» (за роль у фільмі «Голубка», 2008)
  • 2017 — 28 Відкритий російський кінофестиваль «Кінотавр» (Сочі): Приз за найкращу жіночу роль («Пали!», 2017)[5] та ін.

Фільмографія

ред.

Акторські роботи

ред.

Озвучування

ред.
  • «Повернення Маргарити Барської» (2010, док. фільм; читає текст)

Сценаристка

ред.
  • «Мот Не» (2017, у співавт.)

Примітки

ред.
  1. [Указ Президента Российской Федерации Д. Медведева от 8 февраля 2011 года № 157 «О награждении государственными наградами Российской Федерации» (рос.). Архів оригіналу за 16 лютого 2018. Процитовано 27 січня 2018. {{cite web}}: стрип-маркер templatestyles в |title= на позиції 144 (довідка) Указ Президента Российской Федерации Д. Медведева от 8 февраля 2011 года № 157 «О награждении государственными наградами Российской Федерации» (рос.)]
  2. [Вишневый сад. Постановка Эймунтаса Някрошюса. Пресса о спектакле (Коммерсант, 11 июля 2003 года) (рос.). Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 27 січня 2018. {{cite web}}: стрип-маркер templatestyles в |title= на позиції 98 (довідка) Вишневый сад. Постановка Эймунтаса Някрошюса. Пресса о спектакле (Коммерсант, 11 июля 2003 года) (рос.)]
  3. [Інга Оболдіна на peoples.ru (рос.). Архів оригіналу за 24 січня 2018. Процитовано 27 січня 2018. {{cite web}}: стрип-маркер templatestyles в |title= на позиції 29 (довідка) Інга Оболдіна на peoples.ru (рос.)]
  4. [Міжнародний театральний фестиваль «Сезон Станіславського». Лауреати премії К. С. Станіславського. Театральний сезон 2002—2003 (рос.). Архів оригіналу за 20 квітня 2017. Процитовано 27 січня 2018. {{cite web}}: стрип-маркер templatestyles в |title= на позиції 127 (довідка) Міжнародний театральний фестиваль «Сезон Станіславського». Лауреати премії К. С. Станіславського. Театральний сезон 2002—2003 (рос.)]
  5. Призеры 28 Открытого Российского кинофестиваля «Кинотавр» (2017) (рос.). Архів оригіналу за 29 січня 2018. Процитовано 27 січня 2018. {{cite web}}: стрип-маркер templatestyles в |title= на позиції 66 (довідка)
  6. [Кінопремія «Ніка» за 2006 рік: Номінанти та переможці (рос.). Архів оригіналу за 26 вересня 2020. Процитовано 27 січня 2018. {{cite web}}: стрип-маркер templatestyles в |title= на позиції 55 (довідка) Кінопремія «Ніка» за 2006 рік: Номінанти та переможці (рос.)]

Посилання

ред.