Інгулов Сергій Борисович

Сергій Борисович Інгулов (Рейзер) (1893(1893), місто Миколаїв Херсонської губернії, тепер Миколаївської області — розстріляний 3 вересня 1938, місто Москва, тепер Російська Федерація) — радянський партійний діяч, журналіст, секретар Одеського губернського комітету КП(б)У, завідувач відділу агітації та пропаганди ЦК КП(б) України, відповідальний редактор «Учительской газеты».

Інгулов (Рейзер) Сергій Борисович
Народився	1893  Миколаїв, Миколаївське військове губернаторство, Російська імперія
Помер	3 вересня 1938(1938-09-03)  Москва, СРСР
Країна	Російська імперія   СРСР
Національність	єврей
Діяльність	публіцист, журналіст, редактор, censor
Галузь	журналістика , редагування  і цензура
Знання мов	російська
Партія	ВКП(б)
Роботи у Вікіджерелах

Життєпис

Народився в родині єврейського візника Бориса Рейзера. Чотири роки навчався у міському училищі, з 1906 по 1908 рік був учнем ремісничого училища міста Миколаєва.

З 1906 року брав участь у революційному русі, у 1907 році був заарештований в місті Миколаєві за розповсюдження нелегальної літератури. Член РСДРП з 1908 по 1912 рік.

У 1908—1910 роках навчався в реальному училищі. Закінчив 6 класів реального училища екстерном.

У 1909—1912 роках — друкар, коректор друкарні Губермана в місті Миколаєві. У 1911 році був заарештований в місті Херсоні за участь у першотравневому страйку, але незабаром звільнений.

У 1912—1914 роках — коректор, журналіст друкарні «Юг» в місті Херсоні.

У 1914—1918 роках — у російській імператорській армії: служив рядовим стрілецького полку, закінчив школу прапорщиків, був молодшим офіцером (прапорщиком) полку. У 1917—1918 роках — секретар революційного комітету Особливої армії.

Член РКП(б) з січня 1918 року.

У 1918 році — член колегії комісаріату охорони здоров'я міста Воронежа. З 1918 по 1919 рік навчався в університеті Воронежа, закінчив перший курс. У 1918—1919 роках — завідувач відділу управління виконавчого комітету Воронезької міської ради.

У 1919 році перебував на підпільній роботі — очолював Миколаївський підпільний комітет КП(б) України, а потім був головою Одеського підпільного губернського комітету КП(б) України. Підпільне прізвисько «Інгулов» була взято на честь річки Інгул, в гирлі якої розташоване місто Миколаїв.

Взимку 1919 був начальником підпільного Одеського військово-революційного повстанського штабу, який готував повстання в місті напередодні заняття його Червоною армією.

У лютому 1920 року — член надзвичайної слідчої комісії Одеського губернського революційного комітету.

З 12 лютого по липень 1920 року — завідувач агітаційно-пропагандистського і воєнного відділів Одеського губернського комітету КП(б)У. У 1920—1921 роках — член редакційної колегії газети «Одесский коммунист». Тоді ж виявився його хист публіциста — нотатки, фейлетони, статті Інгулова друкувалися у багатьох одеських газетах.

З 13 липня по 10 листопада 1920 року — секретар Одеського губернського комітету КП(б)У.

У листопаді 1920 — січні 1921 року — завідувач організаційного відділу Одеського губернського комітету КП(б)У.

З січня 1921 року — відповідальний редактор органу ЦК КП(б) газети «Коммунист», заступник завідувача відділу агітації та пропаганди ЦК КП(б) України.

У 1921 році (до 25 грудня) — завідувач відділу агітації та пропаганди ЦК КП(б) України.

У 1922—1924 роках — завідувач відділу агітації Головполітпросвіти Народного комісаріату освіти Російської РФСР.

У 1924 році створив і до 1929 року був відповідальним редактором «Учительской газеты» (у 1929 році перейменованої в газету «За коммунистическое просвещение»). Член редакції журналу «Красная новь» (у 1928—1929 роках), член редакції журналу «На посту», член колегії видавництва «Работник просвещения».

29 січня — 10 лютого 1926 року — завідувач газетного підвідділу відділу друку ЦК ВКП(б). У 1926—1927 роках — завідувач Бюро преси (Пресбюро) агітаційно-пропагандистський відділ ЦК ВКП(б).

18 травня 1928 — січень 1930 року — заступник завідувача відділу агітації, пропаганди та друку ЦК ВКП(б) — завідувач газетного сектору відділу.

У 1929—1930 роках — відповідальний редактор видавництва «Новый мир».

З 1930 по 1931 рік був завідувачем відділення ТАРС і кореспондентом газети «За коммунистическое просвещение» в Лондоні (Великобританія).

З 16 листопада 1931 по 1934 рік — член колегії Народного комісаріату постачання СРСР. У 1931 — 25 квітня 1935 року — відповідальний редактор газети За пищевую индустрию». Інгулов був автором агітаційних посібників та підручників з примітивного ленінізму — «Політграмота», «Політбесіди» тощо.

У квітні 1935 — листопаді (16 грудня) 1937 року — начальник Управління уповноваженого Ради народних комісарів РРФСР з охорони військових та державних таємниць у пресі (Головліту РРФСР).

17 грудня 1937 року заарештований органами НКВС. 3 вересня 1938 року засуджений до вищої міри покарання, того ж дня розстріляний. Місце поховання — спецоб'єкт НКВС «Комунарка» біля Москви.

Посмертно реабілітований 14 березня 1956 року.

Джерела

• Ингулов (Рейзер) Сергей Борисович (рос.)
• Скоркин К. Они носили твою фамилию. Биографический справочник. Москва, 2012. (рос.)