Інзівка

І́нзівка — село в Україні, у Приморській міській громаді Бердянського району Запорізької області. Населення складає 1339 осіб.

село Інзівка
Країна	Україна
Область	Запорізька область
Район	Бердянський район
Тер. громада	Приморська міська громада
Код КАТОТТГ	UA23020130060038465
Основні дані
Засноване	1861 (164 роки)
Населення	1339
Площа	2,66 км²
Густота населення	503,38 осіб/км²
Поштовий індекс	72142
Телефонний код	+380 6137
Географічні дані
Географічні координати	46°45′01″ пн. ш. 36°04′42″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	15 м
Водойми	Азовське море
Відстань до районного центру	22 км
Найближча залізнична станція	Єлизаветівка
Відстань до залізничної станції	35 км
Місцева влада
Адреса ради	72102, Запорізька обл., Бердянський р-н, м. Приморськ, вул. Центральна, 7
Карта
Інзівка
Інзівка
Мапа
Інзівка у Вікісховищі

Географія

Село Інзівка розташоване на правому березі річки Лозуватка, за 8 км від Азовського моря та за 35 км від станції Єлизаветівка. Вище за течією на відстані 6 км розташоване село Лозуватка, нижче за течією на відстані 9 км розташоване село Райнівка.

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Кількість	Відсоток
російська	962	71.84%
болгарська	226	16.88%
українська	148	11.05%
білоруська	2	0.15%
інші/не вказали	1	0.08%
Усього	1339	100%

Історія

Село Інзівка засноване у 1861 році переселенцями-болгарами з бессарабського села Ташбунар, на місці ногайського аулу Орманчи. У 1861 році група бессарабських болгар, що переселилися до Північної Таврії, назвали село на честь військового діяча, генерала від інфантерії Івана Інзова, якому в селі встановлено погруддя.

Пам'ятник Івану Інзову

27 листопада 1916 року в селі таврійських болгар народився Мішо Хаджійський. У травні 1942 року «сміливий бунтар», непокірний Мішо Хаджійський» прибув до Болгарії, щоб ознайомити болгарську громадськість із жахливим становищем, в якому опинилися болгари України. 26 вересня 1944 року Мішо Хаджійський був заарештований, у поліції його піддали тортурам. Після чого 16 листопада 1944 року його було звільнено. Тим часом, 22 листопада надійшла телефонограма від генералісімуса Сталіна маршалу Толбухіну, щодо примусового повернення таврійських болгар в СРСР. Вже 7 грудня 1944 року в Білоградчику Мішо Хаджійського знову спробували заарештувати. Однак, не давшись до рук катів, Мішо наклав на себе руки.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 713-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Запорізької області», село увійшло до складу Приморської міської громади Приморського району.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Приморського району, село увійшло до складу Бердянського району.

Село тимчасово окуповане російськими військами 24 лютого 2022 року.

Демографія

За переписом 2001 року рідні мови населення: російська (71,84 %), болгарська (16,88 %), українська (11,05 %).

Станом на 2017 рік більшість населення спілкується російською мовою, болгарську знають лише кілька літніх людей. В школі болгарську мову викладають лише кілька разів на рік, тому молодь фактично не знає болгарської.

Економіка

• «Вільний», ТОВ.

Об'єкти соціальної сфери

• Школа.
• Дитячий садочок.
• Будинок культури.
• Лікарня.
• Церква.

Галерея

• 
  Дитячий дошкільний навчальний заклад
• 
  Церква
• 
  Пам'ятник
• 
  Пошта
• 
  Пам'ятник Івану Інзову
• 
  Автобусна зупинка
• 
  Типове господарство
• 
  Електрична підстанція
• 
  Річка Лозуватка
• 
  Міст перед селом

Див. також

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Запорізька область)

Посилання

• Погода в селі Інзівка [Архівовано 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]
• Історія міст і сіл Української РСР. Запорізька область. Київ: Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1970, с. 615