Іриней (Булович)
Ірине́й Бу́лович (серб. Иринеј Буловић, в миру Ми́рко Бу́лович, серб. Мирко Буловић; 11 лютого 1947, Станишич (Сомбор) Сербія) — єпископ Сербської православної церкви; з 1990 року - єпископ Бацький; з 26 березня 2011 року - адміністратор Австрійсько-Швейцарської єпархії.
| Іриней Булович | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| з 24 грудня 1990 | ||
| Церква: | Сербська православна церква | |
| Попередник: | Савва Вукович (тимчас./кер.) | |
| ||
| 26 травня 1911 — 23 травня 2014 | ||
| Церква: | Сербська православна церква | |
| Попередник: | посада скасована | |
| Наступник: | Андрей Чилерджич | |
| ||
| 20 травня — 13 грудня 1990 | ||
| Церква: | Сербська православна церква | |
| Попередник: | Лонгін Крчо | |
| Наступник: | Антоній Пантелич | |
| Альма-матер: | Богословський факультет Белградського університету в Белграді | |
| Діяльність: | священник, викладач університету 
| |
| Ім'я при народженні: | Мирко Булович Мирко Буловић | |
| Народження: | 11 лютого 1947 (77 років) село Станишич (Сомбор), Сербія | |
| Батько: | Михайло Булович | |
| Мати: | Зорка Булович | |
| Священство: | 11 листопада 1968 | |
| Чернецтво: | 25 березня 1968 | |
| Єп. хіротонія: | 20 травня 1990 | |
Іменини 23 серпня / 5 вересня (святителя Іринея Ліонського).
Біографія
ред.Народився 11 лютого 1947 року в родині Михайла і Зорки Булович, в селі Станишич в громаді Сомбор, Сербія.
Навчання в початковій школі завершив у рідному селі, потім був направлений в Сомбор, де і закінчив гімназію в 1965 році.
Потім вступив на Богословський факультет Сербської Православної Церкви в Белграді, який закінчив у 1969 році.
25 березня 1968 року у час навчання на Богословському факультеті своїм духівником - архімандритом Іустином Челійським[1] був пострижений в чернецтво з іменем Іриней в часть святителя Іринея Ліонського[2].
11 листопада 1968 року єпископ Расько-Прізренський Павло Стойчевич (згодом - патріарх) висвятив його у ієродиякона, а 15 листопада - у ієромонаха.
У 1969 році закінчив Богословський факультет Белградського університету.
З 1969 по 1970 роки ієромонах Іриней провів у Острозькому монастирі, де викладав у чернечій школі.
З 1970 по 1980 рік перебував у Афінах, навчаючись в аспірантурі Богословського факультету Афінського державного університету, де захистив докторську дисертацію.
У 1980-1981 роках викладав у Богословському інституті святого Сергія в Парижі.
У 1981 році обраний доцентом кафедри Священного Писання Нового Завіту на Богословському факультеті Белградського університету, де зберігає за собою цю кафедру і понині у званні ординарного професора.
Єпископське служіння
ред.У травні 1989 року рішенням Священного Архієрейського Собору був обраний єпископом Моравицьким, патріаршим вікарієм. Хіротонія відбулася 20 травня 1990 року.
13 грудня 1990 року був призначений на Бацьку кафедру і висвячений в Новому Саду 24 грудня того ж року [3].
Є автором багатьох наукових і популярних праць. Десятм років ніс послух редактора журналу «Православний місіонер» - популярного видання Священного Архієрейського Синоду. Нині є редактором і видає «Бесіди», богословського журналу Бацької єпархії.
Член перекладацької комісії Архієрейського Синоду Сербської православної церкви; Всеправославної комісії по діалогу з Римо-католицькою церквою; Всеправославної комісії по діалогу з лютеранами; Комісії Священного Архієрейського Синоду Сербської Православної Церкви по діалогу з римо-католицькою Комісією Єпископських Конференцій Хорватії, Сербії і Чорногорії.
Був членом комісії з організації та здійснення релігійної освіти при уряді Республіки Сербської; Співдружності біблійних богословів Греції; Співдружності літераторів Сербії; Комітету руху за єдність і співпрацю духовно споріднених східнохристиянських народів; Ради релігійних лідерів Європи «Релігія за мир».
З 26 травня 2011 по 23 травня 2014 року тимчасово керував новоствореною Австрійсько-Швейцарською єпархією[4].
В квітні 2023 у інтерв'ю в сербській телепрограмі "Relativizacija" підтримав російське вторгнення в Україну та переклав вину за початок повномасштабного вторгнення на Захід:
[5]Ми вважаємо, що правота в цій війні, повністю або майже повністю, на боці Росії, тому що не Росія хотіла війни. Війни хотів і нав'язав її Захід. Ця думка, як я бачу, переважає в православному світі. Це, смію сказати, і моя найчесніша думка.
Примітки
ред.- ↑ Біографія сербською мовою[недоступне посилання]
- ↑ Имендан владике Иринеја | Беседа. Архів оригіналу за 6 січня 2019. Процитовано 5 січня 2019. [Архівовано 2019-01-06 у Wayback Machine.]
- ↑ Там же.
- ↑ Саопштење за јавност Светог Архијерејског Сабора Српске Православне Цркве. Архів оригіналу за 27 травня 2014. Процитовано 5 січня 2019.
{{cite web}}: Текст «Епархија бачка» проігноровано (довідка) - ↑ Μπάτσκας: Η ουκρανική κυβέρνηση υποστηρίζει μία σχισματική και ανύπαρκτη «εκκλησία», Romfea.gr, 11.05.2023
Посилання
ред.- Біографія сербською мовою[недоступне посилання]
- інтерв'ю
- Епископ бачки Иринеј - интервју („Печат“, број 300, децембар 2013) [Архівовано 8 травня 2021 у Wayback Machine.]
- Божићни интервју Епископа бачког Иринеја за „Печат“ (СПЦ, 30. децембар 2014) [Архівовано 8 травня 2021 у Wayback Machine.]
- Епископ бачки Иринеј: Интервју за божићни број Печата (СПЦ, 6. јануар 2016) [Архівовано 8 травня 2021 у Wayback Machine.]
- Интервју Епископа бачког Иринеја Вечерњим новостима (СПЦ, 24. децембар 2017) [Архівовано 8 травня 2021 у Wayback Machine.]
- Епископ бачки Иринеј: Предуго лутамо кроз лавиринте идола, опсена и самообмана (СПЦ, 1. јануар 2018) [Архівовано 5 січня 2019 у Wayback Machine.]