Історицизм
сторінка значень у проєкті Вікімедіа
- Історицизм — Історизм
- Історицизм — принцип розуміння різних теорій, в основі яких знаходиться філософське пояснення історичного процесу[1]
- Історицизм — критика історичного розуму в позитивістському тлумаченні для доведення нерозривного зв’язку історичного буття та історичного розуму[2]
- неокантіанський методологізм (В. Віндельбанд, Г. Ріккерт)
- «культурно-історична монадологія» (О. Шпенглер, A. Дж. Тойнбі)
- неогегельянський напрям (Б. Кроче, Р. Коллінгвуд, X. Ортега-і-Гасет)
- Історицизм — історична школа права (Фрідріх Карл фон Савіньї, Е́дмунд Берк).
- Історицизм — пов'язується з професорами Німецької історичної школи економіки XIX ст. і американськими інституціоналістами XX ст., які заперечували можливість загальнозначимої абстрактної економічної теорії.
- Історицизм — фундамент методологічного позитівізму неокласичної школи економіки, яка намагається доводити або спростовувати теорії, спираючись на емпіричне спостереження (тобто, на історію).
Примітки
ред.- ↑ ВУЕ
- ↑ Історицизм // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 441.