Їжак Микола
Мико́ла Їжа́к (16 вересня 1886, село Чесники, нині Рогатинського району Івано-Франківської області — грудень 1919, місто Жмеринка, нині Вінницька область) — священник УГКЦ, капелан.
| Микола Їжак | |||
|---|---|---|---|
 Сотник (гауптман) Сотник | |||
 | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження | 16 вересня 1886  Чесники, Рогатинський повіт (Королівство Галичини та Володимирії), Королівство Галичини та Володимирії, Цислейтанія, Австро-Угорщина | ||
| Смерть | грудень 1919 місто Жмеринка, нині Вінницька область (тиф ) | ||
| Alma Mater | Бережанська гімназія | ||
| Військова служба | |||
| Приналежність |  ЗУНР | ||
| Вид ЗС |  УСС УГА | ||
| Війни / битви | Перша світова війна Українсько-польська війна 1918—1919 | ||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
 Їжак Микола у Вікісховищі | |||
Життєпис
ред.Син Івана Їжака й Анни з дому Паньків. Народну школу закінчив у рідному селі. Далі навчався у Бережанській гімназії, яку закінчив матурою (іспитом зрілості) з відзнакою. Співзасновник організації «Молода Україна».
У 1911 році митрополит Андрей Шептицький у Львові висвятив Миколу Їжака на священика в одруженому стані. Від травня 1916 року був духівником (капеланом) Легіону УСС, перебував на Тернопільщині (село Соснів, нині Теребовлянського району та ін.). Став одним із двох перших капеланів УСС[1]
Організаційна схема польового духівництва в Галицькій армії була визначена Державним Секретаріатом Військових Справ (ДСВС) 1 січня 1919 р. Тоді на базі відділу духівництва було засновано вищий орган — Зарядче Преподібництво. Наказом військового міністра ЗУНР, полковника Д. Вітовського Преподібником ДСВС призначено Миколу Їжака.[2] Йому було підпорядковане новостворене Польове Преподібництво Начальної Команди Галицької армії (НКГА), очолюване недавнім капеланом австрійської армії 36-літнім о. А. Калятою.
Після відступу Української галицької армії за Збруч перейшов із нею на Східну Україну, де у грудні 1919 року помер від епідемічного висипного тифу. На вічний спокій відпровадив цього ідейного священика о. Василь Лаба.
Нагороди
ред.- Духовний хрест заслуг ІІ ступеня на білій стрічці (нім. Geistliches Verdienstkreuz 2. Klasse am weissen Bande)[3]
- Бронзова медаль «За військові заслуги» на стрічці хреста «За військові заслуги»[3]
Примітки
ред.- ↑ s:Українські Січові Стрільці 1914-1920/Поіменний список бойових відділів 1 полку Українських Січових Стрільців#Булавний відділ
- ↑ Військове капеланство в Українській Галицькій армії. Архів оригіналу за 6 травня 2017. Процитовано 25 грудня 2016.
- ↑ а б Ranglisten des Kaiserlichen und Königlichen Heeres 1918 (Wien, 1918). — S. 1656.
Джерела
ред.- Бережанська Земля: Історично-мемуарний збірник. — Нью-Йорк-Париж-Сідней-Торонто, 1970. — Т. 1.
- Лебедович І. Полеві духівники УГА. — Вінніпег, 1963.
- Пиндус Б. Їжак Микола // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 691. — ISBN 966-528-197-6.
Посилання
ред.- Отець Микола Їжак [Архівовано 19 грудня 2011 у Wayback Machine.]
- Можу погодитися, що батюшка не має ні бороди, ні коси. Але ніяк не можу зрозуміти, щоб він не пив водки [Архівовано 14 вересня 2016 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про вояка УСС. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття про вояка чи воячку Української галицької армії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |