Вікіпедія

Автомагістралі Франції

стаття-список у проєкті Вікімедіа

Автомагістралі Франції (фр. Autoroutes françaises Autoroutes françaises) — це система швидкісних автомобільних доріг в цій країні. Значна частина автомагістралей у Франції — платна, вони будуються, керуються та обслуговуються різними приватними компаніями.

Карта автомагістралей Франції (станом на 2012 рік).

За даними Національного інституту статистики та економічних досліджень Франції на 31 грудня 2014 року, загальна протяжність автомобільних доріг в метрополії становила 1 050 613 км, з них — 9645 км національних доріг та 11 560 км автомагістралей[1] .

За даними, наведеними газетою Le Figaro, станом на середину 2017 року країні було вже 11 882 км автомагістралей, з яких 9137 км знаходилися під управлінням приватних компаній, значна частина цих магістралей була платною — для сплати були організовані 133 пункту в'їзду-виїзду. На автомагістралях Франції було 946 дорожніх розв'язок та 637 зон відпочинку[2] .

Історія

ред.

З масовою автомобілізацією, що охопила багато країн, включаючи Францію, після закінчення Першої світової війни, виникло питання будівництва автомобільних доріг — більш швидкісних і безпечних, ніж існували до того. Перші дослідження у Франції з даного питання почалися у 1927 році, коли почалися розробки автомагістралі на захід від Парижа. Але той перший проект так ніколи і не був реалізований[3] .

У 1930—1935 роках з'являються ще кілька проектів швидкісних автомагістралей: уздовж Лазурного Берега, від Ліона до Женеви, до Монблану і Клермон-Феррану, від Парижа на північний схід до Лілля і на південь — до Ліона та Марселя . Однак, всі ці проекти залишаються на папері. У 1936 році починається будівництво першої автомагістралі від передмістя Парижа Сен-Клу до Оржевалю включаючи створення 800-метрового тунелю. Будівництво мало завершитися до кінця 1940 року, проте було відкладено через початок Другої світової війни та німецької окупації Парижа. Будівництво відновлюється після звільнення країни в жовтні 1945 року і магістраль відкривається для автомобілістів лише 9 червня 1946 року[3].

До 1950 років стає зрозуміло, що у держави немає достатньо коштів для фінансування широкомасштабного будівництва доріг. Праві партії висувають ідею передачі концесій на будівництво та експлуатацію автомагістралей приватним компаніям. Ліві не погоджуються і вимагають безкоштовних доріг. Тодішньому міністру транспорту і публічних робіт Антуану Піне вдається з великими труднощами домогтися прийняття закону, згідно з яким дозволялись приватні платні автомагістралі, що призвело до стрімкого розвитку швидкісної дорожньої мережі[3].

Динаміка протяжності автомагістралей

ред.

Джерело: ASFA[4]

Загальна інформація

ред.

У Франції існує 3 основних види автомобільних доріг: автомагістралі (фр. autoroutes позначаються літерою А і наступним за ним числом), національні дороги (фр. routes nationales або просто nationales позначаються літерою N та наступним за ним числом) та місцеві дороги (фр. routes départementales позначаються літерою D і наступним за ним числом). Зараз багато автомагістралей і деякі національні дороги включені в європейську систему швидкісних автомобільних маршрутів і позначаються додатково буквою E і наступним за ним числом (паралельно з французькою нумерацією).

Всі автомагістралі Франції пронумеровані, крім того, деякі з них мають власні імена. Основні автомагістралі мають номер з однієї або двох цифр, наступних за буквою A. Інші автомагістралі (зазвичай з'єднувальні ділянки між основними) мають код з трьох цифр, перші 2 з яких є кодом основної автомагістралі. Номери від 1 до 16 надані автомагістралям, які віялом розходяться від Парижа (крім A2, A7, A8 і A9). Номери понад 20 розподілені між автомагістралями в залежності від їх географічного розташування наступним чином:

  • від A21 до A29 — північ
  • від A30 до A39 — північний схід
  • від A41 до A49 — схід
  • від A50 до A57 — південний схід
  • від A61 до A68 — південний захід
  • від A71 до A77 — центр
  • від A81 до A89 — захід

Єдиними винятками з цієї системи є автомагістралі  , яка йде навколо Парижа, і  , яка йде від Бордо в напрямку Ліона.

Автомагістралі є найбільш сучасними і швидкісними дорогами. Дозволена швидкість на них становить 130 км / год для легкових автомобілів (110 км / год під час дощу) і 90 км / год для вантажних автомобілів і громадського транспорту. У деяких випадках також діють інші швидкісні обмеження[5] .

Перелік основних автомагістралей

ред.
Номер Євро-маршрут Назва (за наявністю) Кінцеві пункти км
        Autoroute du Nord Париж — Лілль 210 [6]
    Перонна — Валансьєнн 60 [7]
    Париж — Оне-су-Буа 13,6
      Autoroute de l'Est Париж — Страсбург 480 [8]
      Париж — Лангр 253 [9]
        Autoroute du Soleil Париж — Ліон 455 [10]
        Autoroute du Soleil Ліон — Марсель 305 [11]
      La Provençale Екс-ан-Прованс — кордон Італії 225 [12]
      La Languedocienne (Оранж — Нарбонна)
La Catalane (Нарбонна — кордон) 		Оранж — кордон Іспанії 285 [13]
    L'Aquitaine Париж — Бордо 567 [14]
        L'Océane Париж — Нант 347 [15]
  Рокенкур — Трапп 11
      Autoroute de Normandie Париж — Кан 225 [16]
  Париж (внутрішньоміська автомагістраль) 15,9
  Вільне́в-ла-Гаре́нн — Сержі (Валь-д'Уаз) 31
          L'Européenne Париж — Дюнкерк 311 [17]
    L'Éco Autoroute Санс — Куртне 131 [18]
    L'Occitane В'єрзо́н — Монтобан 425 [19]
  La Rocade Minière Екс-Нулетт — Душі́-ле-Мін 57
    Вільньов-д'Аск — кордон Бельгії 20
  Лілль — Валансьє́нн 50 [20]
    Лілль — Дюнкерк 60 [21]
        Autoroute des Anglais Кале — Труа 405 [22]
    Вільньов-д'Аск — кордон Бельгії 16
        Тур — Руан — Аббеві́ль 387 [23]
      Гавр — Сен-Кантен 268 [24]
    Autoroute de la vallée de la Fensch Юканж — Омец 40
       
      		Autoroute de Lorraine-Bourgogne Люксембург — Нансі — Бон 350 [25]
    Нансі — Люневі́ль 27
    Autoroute des Ardennes Реймс — Шарлеві́ль-Мезьє́р 75
      Autoroute des Cigognes Страсбург — Мюлуз 180 [26]
      La Comtoise Бон — Мюлуз 235 [27]
  La Bourguignonne Пуї́-ан-Осуа́ — Діжон 42
  Autoroute Verte Діжон — Бурк-ан-Брес 150 [28]
        Autoroute des Titans (Макон — Бельга́рд-сюр-Вальсери́н)
далі — Autoroute Blanche 		Макон — Монбланський тунель 208 [29]
      Autoroute des Alpes Гренобль — Женева 131 [30]
      Autoroute de la Vallée du Rhône Ліон — Пон-д'Ен 53 [31]
    Autoroute de la Maurienne Ліон — Шамбері — Тунель Фрежю 185 [32]
      La Lyonnaise Об'їзна дорога навколо Ліона 62 [33]
    L'urbaine Живор — Сент-Етьєн 29 [34]
    Бургуе́н-Жальє́ — Гренобль 51
    Муаран — Рома́н-сюр-Ізе́р 70,5
  Autoroute Est de Marseille Марсель — Тулон 64
    Autoroute du val de Durance Складається з двох різних ділянок: Марсель — Гап та Гренобль — хребет Фо 146+26 [35]
  Фюво — Обань 26
      La Camarguaise Нім — Салон-де-Прованс 49
  Autoroute du Littoral Марсель — Мартиг 40 [36]
  La Toulonnaise Тулон — Ле-Канне-де-Мор 55 [37]
    Autoroute des Deux Mers Тулуза — Нарбонна 150 [38]
    Autoroute des Deux Mers Бордо — Тулуза 234 [39]
        Autoroute de la Côte Basque Бордо — кордон Іспанії 206 [40]
    La Pyrénéenne Байонна — Тулуза 277 [41]
    Autoroute de Gascogne Лангон — По 150
  L'Ariégeoise Тулуза — Пам'є́ 38 [42]
  L'autoroute du pastel Тулуза — Альбі́ 62 [43]
      L'Arverne Орлеан — Клермон-Ферран 290 [44]
    L'autoroute de la Loire Сент-Етьє́н — Бальбіньї 55
    La Méridienne Клермон-Ферран — Пезенас 335 [45]
  Autoroute de l'Arbre Дордів — Невер 161 [46]
  L'Armoricaine Ле-Ман — Ренн 93 [47]
  La Bretonne Нант — Сотрон 4,5
    Autoroute des Estuaires Нант — Ніор 152 [48]
  Autoroute des Estuaires Ренн — Кан 170 [49]
      Анжер — Тур — В'єрзо́н 206 [50]
  Le Superpériphérique Кільцева автомагістраль навколо Парижа 79
  Autoroute de Vendée Анжер — Ла-Рош-сюр-Йон 129 [51]
  Кан — Се 80
    La Transeuropéenne Бордо — Клермон-Ферран — Ліон 487 [52]
Загальне джерело: Мапа підготовлена міністерством екології, сталого розвитку та енергетики Франції [53].

Примітки

ред.
  1. ↑ Réseau routier. Institut national de la statistique et des études économiques (фр.). 1 квітня 2016. Архів оригіналу за 16 серпня 2017. Процитовано 30 червня 2017.
  2. ↑ Julien Licourt, William Plummer (11 серпня 2017). Chassé-croisé, bouchons et excès de vitesse: les chiffres des autoroutes françaises. Le Figaro (фр.). Архів оригіналу за 12 серпня 2017. Процитовано 12 серпня 2017.
  3. ↑ а б в Histoire de l'autoroute (фр.). info-autoroute.com. Архів оригіналу за 4 січня 2016. Процитовано 19 листопада 2015. [Архівовано 2016-01-04 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Chiffres clés (PDF) (фр.). ASFA : autoroutes & ouvrages concédés. 2015. Архів оригіналу (PDF) за 23 листопада 2015. Процитовано 19 листопада 2015.
  5. ↑ Section 1 : Vitesses maximales autorisées. Code de la route (фр.). Légifrnace. Архів оригіналу за 23 листопада 2015. Процитовано 19 листопада 2015.
  6. ↑ A1 Paris < > Lille [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
  7. ↑ A2 Péronne < > Valenciennes [Архівовано 2017-11-21 у Wayback Machine.]
  8. ↑ A4 Paris < > Strasbourg [Архівовано 2017-11-21 у Wayback Machine.]
  9. ↑ A5 Paris < > Langres [Архівовано 2016-03-05 у Wayback Machine.]
  10. ↑ A6 Paris < > Lyon [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
  11. ↑ A7 Lyon < > Marseille [Архівовано 2016-03-05 у Wayback Machine.]
  12. ↑ A8 Aix-en-Provence < > frontière italienne [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
  13. ↑ A9 Orange < > frontière espagnole [Архівовано 2017-11-21 у Wayback Machine.]
  14. ↑ A10 Paris < > Bordeaux [Архівовано 2015-02-19 у Wayback Machine.]
  15. ↑ A11 Paris < > Nantes [Архівовано 2015-09-06 у Wayback Machine.]
  16. ↑ A13 Paris < > Caen [Архівовано 2016-03-05 у Wayback Machine.]
  17. ↑ A16 Paris < > Boulogne-sur-mer < > Dunkerque [Архівовано 2017-11-21 у Wayback Machine.]
  18. ↑ A19 Sens < > Courtenay [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
  19. ↑ A20 Vierzon < > Montauban [Архівовано 2017-11-21 у Wayback Machine.]
  20. ↑ A23 Lilles < > Valenciennes [Архівовано 2016-03-05 у Wayback Machine.]
  21. ↑ A25 Lille < > Dunkerque [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
  22. ↑ A26 Calais < > Troyes [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
  23. ↑ A28 Tours < > Rouen < > Abbeville [Архівовано 2017-11-21 у Wayback Machine.]
  24. ↑ A29 Le Havre < > Saint-Quentin [Архівовано 2016-03-05 у Wayback Machine.]
  25. ↑ A31 Luxembourg < > Nancy < > Beaune [Архівовано 2017-11-21 у Wayback Machine.]
  26. ↑ A35 Strasbourg < > Mulhouse [Архівовано 2017-11-21 у Wayback Machine.]
  27. ↑ A36 Beaune < > Mulhouse [Архівовано 2017-11-21 у Wayback Machine.]
  28. ↑ A39 Dijon < > Bourg-en-Bresse (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 25 листопада 2017. Процитовано 26 січня 2019.
  29. ↑ A40 Mâcon — Tunnel du Mont Blanc [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
  30. ↑ A41 Grenoble < > Genève [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
  31. ↑ A42 Lyon < > Pont d'Ain [Архівовано 2016-03-05 у Wayback Machine.]
  32. ↑ A43 Lyon < > Chambéry < > Tunnel du Fréjus [Архівовано 2016-03-05 у Wayback Machine.]
  33. ↑ A46 Contournement de Lyon [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
  34. ↑ A47 Givors < > Saint-Étienne [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
  35. ↑ A51 Grenoble < > Col du Fau [Архівовано 2017-11-21 у Wayback Machine.]
  36. ↑ A55 Marseille < > Martigues (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 25 листопада 2017. Процитовано 26 січня 2019.
  37. ↑ A57 Toulon < > Le Cannet-des-Maures [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
  38. ↑ A61 Toulouse < > Narbonne[недоступне посилання з лютого 2019]
  39. ↑ A62 Bordeaux < > Toulouse (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 25 листопада 2017. Процитовано 26 січня 2019.
  40. ↑ A63 Frontière espagnole < > Bordeaux [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
  41. ↑ A64 Bayonne < > Toulouse [Архівовано 2016-05-09 у Wayback Machine.]
  42. ↑ A66 Toulouse < > Pamiers [Архівовано 2016-03-05 у Wayback Machine.]
  43. ↑ A68 Toulouse < > Albi (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 25 листопада 2017. Процитовано 26 січня 2019.
  44. ↑ A71 Orléans < > Clermont-Ferrand [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
  45. ↑ A75 Clermont-Ferrand < > Pézenas [Архівовано 2016-03-05 у Wayback Machine.]
  46. ↑ A77 Dordives < > Nevers [Архівовано 2016-03-05 у Wayback Machine.]
  47. ↑ A81 Le Mans < > Rennes [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
  48. ↑ A83 Nantes < > Niort [Архівовано 2016-03-05 у Wayback Machine.]
  49. ↑ A84 Rennes < > Caen (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 25 листопада 2017. Процитовано 26 січня 2019.
  50. ↑ A85 Angers < > Tours < > Vierzon [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
  51. ↑ A87 Angers < > La Roche-sur-Yon [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
  52. ↑ A89 Bordeaux < > Clermont-Ferrand [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
  53. ↑ Le réseau routier national au 01/01/2015 (PDF) (фр.). Ministère de l'écologie, du développement durable et de l'énergie. Архів оригіналу (PDF) за 26 грудня 2015. Процитовано 19 листопада 2015. [Архівовано 2015-12-26 у Wayback Machine.]
Отримано з https://uk.wiki.x.io/w/index.php?title=Автомагістралі_Франції&oldid=44058095