Аджиумеров Асан Джелялович
Аджиумеров Асан Джелялович | |
---|---|
(Qırımtat.) Asan Acıumerov | |
Народився | Бюю́к-Ламба́т, крим. Büyük Lambat, Таврійська губернія |
Помер | Новоолексіївка (крим. Novooleksiyivka) — селище Генічеського району Херсонської області. |
Громадянство | СРСР |
Національність | Кримський татарин |
Діяльність | педагог |
Alma mater | Комуністичний університет трудящих Сходу імені Й. В. Сталіна (КУТС) |
У шлюбі з | Дорра Арнаутова |
Діти | Лейля Тохлу, Кім Аджиумеров, Алі Аджиумеров |
Асан Джелялович Аджиумеров (Аджи-Умеров) — кримськотатарський педагог. Перший директор Кримського інституту спеціальних культур імені М. І. Калініна (1931—1933).
Біографія
ред.Народився в селі Біюк-Ламбад, у Криму (тоді Таврійська губернія). Після здобуття базової освіти у сільській школі був призначений головою Біюк-Ламбадського селівкому. Після цього був відправлений до Москви, де пройшов навчання в Комуністичному університеті трудящих Сходу імені І. В. Сталіна[1].
Після повернення до Криму був одним із засновників Кримського інституту спеціальних культур імені М. І. Калініна (Кримський агротехнологічний університет). З 1931 по 1933[2] був директором цього інституту. Окрім роботи у сільгоспінституті, він викладав історію та географію у Кримському педінституті ім. М. В. Фрунзе та Сімферопольській партійній школі[3].
У статті «Кримський інститут спецкультур та підготовка кадрів», опублікованій у січні 1932 року в партійному журналі «Більшовик ялу» («Більшовицький шлях»), Аджиумеров наголосив на принципах радянської національної політики в галузі вищої освіти. З прийнятих у 1931 році на навчання до Кримського сільгоспінституту 118 осіб 49 % становили кримські татари і 33 %, що залишилися, — представники нацменшин. Дослідник Наріман Абдульвапов у своїй статті про Кримський сільгоспінститут пише: «Попри вельми значне зменшення кількості кримськотатарських студентів у вузі наприкінці 1930-х рр., можна з упевненістю говорити про те, що в період 1931—1941 років Кримський сільгоспінститут був найбільшою кузнею кримськотатарських сільськогосподарських кадрів у Криму. За десять передвоєнних років у вузі здобули освіту сотні кримськотатарських юнаків і дівчат, які активно влилися в народне господарство республіки і віддано служили обраній професії протягом багатьох десятиліть. Говорячи про керівництво Кримського сільськогосподарського інституту, слід зазначити, що першими трьома директорами навчального закладу були кримські татари». Першим директором вузу був Асан Аджиумеров[4].
Попередні роки обіймав посаду голови Ялтинського райвиконкому, вносив свій внесок у розвиток Криму, будучи на цій посаді з 1937 по 1939 рік. Також працював директором Балаклавської школи та головою Біюк-Ламбадського тютюнового колгоспу[1].
У період Другої світової війни Асан Аджи-Умеров очолював батальйон, завданням якого була оборона Чонгарського перешийка. Після окупації Криму німецькими загарбниками продовжив опір у підпіллі, до його обов'язків входило збирання даних для партизанів, які ховалися в горах. Передача здобутої ним інформації відбувалася у його сімферопольській квартирі[1].
У період окупації німці забрали його сина від першого шлюбу Кіма, і відправили до концтабору, який знаходився на території Німеччини. А через якийсь час було викрадено його другу дружину Дорру Арнаутову, яку німці відвезли до Бельгії[1].
18 Травня 1944 року Асан Аджиумеров, попри всі заслуги та подвиги, разом із донькою Лейлою був депортований Російською Радянською владою з Криму до Узбекистану[1].
1972 року А. Дж. Аджиумеров був присутній на 40-річному ювілеї Кримського сільгоспінституту в м. Сімферополі[3][5].
Після повернення з депортації Асан Джеляловича із сім'єю радянська влада не пустила до Криму, тому вони оселилися на кордоні з Кримом у смт. Новоолексіївка (Херсонська обл.) Там вони купили невелику землянку та розпочали життя з початку. Його донька Лейла (Неля), яку депортували разом з ним до Узбекистану, там закінчила Ташкентський державний педагогічний університет імені Нізамі за спеціальністю вчитель молодших класів та після повернення в Україну почала працювати викладачам у Новоолексіївській школі. Його правнук Іслям Тохлу, ісламознавець та громадський діяч, здобув теологічну освіту у Стамбулі та очолював «Кримськотатарський культурний центр у Львові»[6].
Примітки
ред.- ↑ а б в г д Аджиумеров (Аджи-Умеров) Асан Джелялович. Музей истории КФУ им. В. И. Вернадского.
- ↑ Галерея ректоров института – Музей истории Крымского федерального университета имени В. И. Вернадского. Галерея ректоров института – Музей истории Крымского федерального университета имени В. И. Вернадского (рос.). Архів оригіналу за 27 травня 2018. Процитовано 7 лютого 2023.
{{cite web}}
: Недійсний|dead-url=unfit
(довідка) - ↑ а б Свод памятников истории, архитектуры и культуры крымских татар. — Симферополь — Белгород : Константа, 2018. — Т. III. — С. 234. Архівовано з джерела 31 березня 2022
- ↑ Аджиумеров А. Къырым спецкультура институты ве кадро хазырлав // Большевик ёлу. — 1932. — № 24(28). — С. 32-33.
- ↑ К 100-летию винодела Умера. Голос Крыма (рос.). Процитовано 29.03.2013.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Райська, Єва (2024). Журнал "Локальна Історія", № 3 (65), 2024, Киримли у Львові (Українська) . ГО "Українська Галицька Асамблея". с. 78—81.
Література
ред.- Свод памятников истории, архитектуры и культуры крымских татар. — Симферополь. – Белгород : «КОНСТАНТА», 2018. — Т. III. — С. 234.
- Аджиумеров А. Къырым спецкультура институты ве кадро хазырлав // Большевик ёлу. — 1932. — № 24(28). — С. 32-33.