Айвар Джайєвер

|розмір зображення= |науковий ступінь= |вчене звання=

Айвар Джайєвер
Народився	5 квітня 1929(1929-04-05) (95 років) Берген, Норвегія
Країна	США
Діяльність	фізик, інженер, науковець, викладач університету
Alma mater	Політехнічний інститут Ренсселера Норвезький технологічний інститут Клер Холлd Hamar Cathedral Schoold
Галузь	фізика, надпровідність, напівпровідник, біофізика, фізика твердого тіла, імунологія, tissue cultured, прикладна математика і physics of thin layersd
Заклад	Політехнічний інститут Ренсселера
Членство	Норвезька академія наук Національна академія наук США Шведська королівська академія інженерних наук Королівське норвезьке товариство наук та літературиd Американська академія мистецтв і наук Американське фізичне товариство Американське товариство інженерів-механіків
Відомий завдяки:	надпровідність
Нагороди	Нобелівська премія з фізики (1973)
Особ. сторінка	homepages.rpi.edu/~giaevi/
Айвар Джайєвер у Вікісховищі

Айвар Джайєвер (англ. Ivar Giaever (Івар Йєвер); нар. 5 квітня 1929, Берген, Норвегія) — американський фізик норвезького походження, лауреат Нобелівської премії з фізики 1973 року (разом з Лео Есакі та Браяном Джозефсоном) за відкриття, що стосуються тунелювання в надпровідниках, явища відомого як ефект Джозефсона.

Біографія

Джайєвер вивчав машинобудування в Норвезькому технологічному інституті, який закінчив в 1952 році. У 1954 році він емігрував до Канади, де працював у компанії «General Electric». Через два роки він переїхав до США, де працював у тій самій компанії прикладним математиком та завершив інженерні курси. З 1958 р. працював у Центрі досліджень і розробок компанії «General Electric» у Скенектаді, штат Нью-Йорк та одночасно навчався у Політехнічному інституті Ренсселера (Трой, штат Нью-Йорк), де здобув ступінь доктора філософії в 1964 році. Того ж року отримав громадянства США. Від 1958 до 1969 року Джайєвер працював у галузі тонких плівок, надпровідності та тунелювання. Пізніше Джайєвер загалом займався дослідженнями в галузі біофізики. Під час свого перебування в Кембриджському університеті завдяки стипендії Гуггенхейма (1969) він винайшов методику для доведення імунних реакцій. З 1970 року провів більшу частину свого часу у вивченні поведінки білкових молекул на поверхні твердих тіл. У 1988 році він залишив компанію та став професором-емерітом у Політехнічному інституті Ренсселера та почесним професором (professor-at-large) в Інституті фізики Університету Осло.

Крім Нобелівської премії він був нагороджений Призом Олівера Баклі від Американського фізичного товариства (1965) та нагородою Зворикіна від Національної академії інженерії (1974).

Посилання

• Фільм про Нобелівську премію Джайєверу [Архівовано 2 грудня 2015 у Wayback Machine.]
• Інформація про Джайєвера з сайту Нобелівської премії [Архівовано 11 червня 2010 у Wayback Machine.] (англ.)
• Нобелівська автобіографія [Архівовано 27 червня 2011 у WebCite]