Вікіпедія

Айше Ісхакова

Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Айше Якубівна Ісхакова (крим. Ayşe Yaqub qızı İshaqova, 3 (15) квітня 1888, Санкт-Петербург — не раніше 1931) — кримськотатарська педагогиня, етнографка, дослідниця культури кримських народів, діячка тюрко-мусульманського жіночого руху Криму.

Айше Ісхакова
крим. Ayşe Yaqub qızı İshaqova
Народилася3 (15) квітня 1888
Санкт-Петербург, Російська імперія
Померлане раніше 1931
Країна Російська імперія
 Російська СФРР
 СРСР
Діяльністьетнографка, педагог
Галузьетнографія і педагогіка
ЗакладКримський республіканський краєзнавчий музей

Біографія

ред.

Народилася 3 (15) квітня 1888 року у Санкт-Петербурзі[1].

Була відомою серед кримських татар вчителькою та організаторкою татарських професійних шкіл. У 1917 році в Сімферополі на вул. Кладбіщенській (нині Крилова) відкрила приватну кримськотатарську прогімназію для дівчаток, яку очолила, а також перший кримськотатарський дитячий садок[2][3].

Брала участь у революційних подіях 1917—1918 років на півострові, була членкинею Мусульманської партії, Тимчасового Мусульманського виконкому та делегаткою першого Курултаю. Брала участь у діяльності партії Міллі фірка. Влітку 1917 стала головою Центрального мусульманського жіночого комітету Криму. У вересні того ж року виступила з доповіддю «Про складне та безправне становище національних меншин Росії» на Київському конгресі федералістів (З'їзд народів Росії), куди була делегована Союзом кримськотатарських вчителів[4][5][6][7].

У 1920-ті роки працювала науковою співробітницею підвідділу татарської етнографії Центрального музею Тавриди. 1 лютого 1926 року стала завідувачкою відділу етнографії музею, змінивши на цій посаді М. Л. Ернста. Спільно з Ернстом займалася збором, вивченням, систематизацією даних колекцій домашнього начиння, національних костюмів та сільськогосподарських знарядь із фондів етнографічного відділу. Проводила дослідження побуту сімферопольських ромів, кримських татар. У вересні 1926 року брала участь у Всесоюзній конференції археологів СРСР та IV Всекримській конференції музейних працівників, які проходили в Керчі. У 1927 році під керівництвом Айше Ісхакової здійснювалися етнографічні експедиції з вивчення кримських ромів Сімферополя та Перекопа. У 1928 році була звільнена з музею[4][5].

З 28 лютого 1926 – членкиня Таврійського товариства історії, археології та етнографії (ТОІАЕ)[8]. 3 жовтня 1927 на 62-му засіданні Товариства зачитала доповідь «Сімферопольські цигани-гурбети»[9]. 15 січня 1931 року була присутня на останньому засіданні ТОІАЕ[10]. Подальша доля та час смерті невідомі.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Научные работники СССР без Москвы и Ленинграда. — Л. : Издательство АН СССР, 1928. — С. 153. — (Научные работники СССР) Архівовано з джерела 1 листопада 2021
  2. ↑ О крымскотатарских историко-культурных памятниках Симферополя //  / гл. ред. Р. С. Хакимов, сост. Н. Р. Абдульвапов. — Белгород : Константа, 2018. — Т. III. г. Симферополь. — С. 31. — ISBN 978-5-906952-68-4.
  3. ↑ Яблоновська Н. В. Кримська журналістика: етнічні аспекти. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. — Сімферополь : КРП «Видавництво «Кримнавчпеддержвидав», 2008. — С. 119. — ISBN 978-966-354-262-1.
  4. ↑ а б Чубукчиева Л. З. Айше Исхакова — выдающийся деятель крымскотатарского народа первой половины XX века : [арх. 22 жовтня 2021]. — Культура народов Причерноморья. — 2012. — № 228. — С. 132—135.
  5. ↑ а б Мусаєва У. К. Етнографічні дослідження Центрального музею Тавриди: історіографічний аспект : [арх. 21 березня 2022] : [укр.]. — Проблеми та перспективи формування національної гуманітарно-технічної еліти. — 2010. — Вип. 27 (31) : V Кримські педагогічні читання «Педагогіка вищої школи 21-го століття та формування національної гуманітарно-технічної еліти». — С. 352—354.
  6. ↑ Шемьи-Заде А. (15 квітня 2010). Женщины в крымскотатарской революции начала XX века. milli-firka.org. Архів оригіналу за 20 лютого 2020. Процитовано 12 жовтня 2021.
  7. ↑ [1] / упоряд. А. Іванець, А. Когут. — К. : К.І.С, 2019. — С. 312. — ISBN 978-617-684-250-7. Архівовано з джерела 22 жовтня 2021
  8. ↑ Филимонов, 2004, с. 216.
  9. ↑ Филимонов, 2004, с. 256.
  10. ↑ Филимонов, 2004, с. 313.

Література

ред.
  • Филимонов С. Б. Хранители исторической памяти Крыма: О наследии Таврической учёной архивной комиссии и Таврического общества истории, археологии и этнографии (1887—1931 гг.). — 2-е изд., перераб. и доп. — Симферополь : ЧерноморПРЕСС, 2004. — 316 с. — ISBN 966-572-604-8.
Отримано з https://uk.wiki.x.io/wiki/Айше_Ісхакова