Аксаки

Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Аксаки́ (іноді Оксаки^[1]) — українські шляхтичі татарського походження, які займали високі урядові посади в Київському та Волинському воєводствах 16—17 ст. Київські Аксаки отримали за службу надання на Поліссі від Ольгерда у так званій Путилівській землі. За припущеннями, прийняли хрещення у XV ст. Єдина місцева шляхетська родина Київської землі, яка перейшла на католицтво до Хмельниччини.^[2]

Представники

Федір, згаданий 1515 року як власник села Путиловичі, половини Норинська (іншу половину посідали Киселі)
- Григорій, під час ревізії Овруцького замку 1545 року записаний як власник Норинська та Путиловичів
- Мартин, перебував на службі в канцлера ВКЛ Миколи Радзивілла^[3]
  - Іван (Ян) — київський земський суддя, київський підвоєвода
    - Стефан — київський земський суддя; — остерський, бобрівницький староста, власник великих земельних маєтностей на Остерщині; виступав проти козаків і міщан, які відстоювали свої права, вороже ставився до сел.-козацького повстання (1637), яке очолили Мурко і Носко, і до визвольної війни 1648—57. Боячись народного гніву, втік з України. Дружини: — Лозчанка (Лущанка), дочка мозирського маршалка; Катерина Чолганська (мали 2 сини, 2 доньки)
      - Іван (Ян) — київський стольник, посол до сейму 1654; разом із братом воював під командуванням Яреми Вишневецького у битві під Пилявцями, під Росолівцями^[4]
        Йосиф (Юзеф), осів у Белзькому воєводстві
      - Гаврило (Ґабрієль); з Іваном — сини Лозчанки (Лущанки)
      - Олексанр
      - Михайло; обидва — сини Катерини Чолганської
  - Михайло, убитий татарами під час нападу на Гуляники, там похований

Казимир — київський скарбник, дружина — Констанція Чолганська^[5]
- Феліціян
Марко на Мотовилівці — київський войський 1694^[5]
Михайло — київський підстолій, був одним із керівників шляхетського ополчення Київського воєводства, сформованого для придушення селянсько-козацького повстання.
Михайло — один із членів комісії в Корсуні під час Хмельниччини^[6]
Стефан — луцький ловчий і войський 1775.

Примітки

↑ Яковенко Н. Аксаки, правнуки Тамерлана… — С. 326.
↑ Там само. — С. 332.
↑ Яковенко Н. Аксаки, правнуки Тамерлана… — С. 326—327.
↑ Вирський Д. Анонімний «Катафалк рицерський» (1650 р.) про початок козацької революції (кампанія 1648 р.) // Український історичний журнал. — 2012. — № 6 (507) (листопад-грудень). — С. 179 (прим.). — ISSN 0130-5247.
↑ ^а ^б Niesiecki K. Korona polska przy złotej wolności… [Архівовано 20 травня 2015 у Wayback Machine.] — S. 13.
↑ Грушевський М. Комісія В Корсуні, страченнє Гладкого й інших, відрух проти Хмельницького] // Історія України-Руси [Архівовано 1 листопада 2013 у Wayback Machine.]. — Т. IX. — Розд. IV.

Література

Яковенко Н. Аксаки, правнуки Тамерлана // На переломі. — К. : Україна, 1994. — 352 с. — С. 323—334. — ISBN 5-319-01070-2.
Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Niesiecki K. Korona polska przy złotej wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona [Архівовано 20 травня 2015 у Wayback Machine.]… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1728. — Т. 1. — Cz. 2. — 406 s. — S. 12—13. (пол.)

Це незавершена стаття про шляхту (дворянство).
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Яковенко Н. Аксаки, правнуки Тамерлана… — С. 326.

[2] Там само. — С. 332.

[3] Яковенко Н. Аксаки, правнуки Тамерлана… — С. 326—327.

[4] Вирський Д. Анонімний «Катафалк рицерський» (1650 р.) про початок козацької революції (кампанія 1648 р.) // Український історичний журнал. — 2012. — № 6 (507) (листопад-грудень). — С. 179 (прим.). — ISSN 0130-5247.

[N13-5] а ^б Niesiecki K. Korona polska przy złotej wolności… [Архівовано 20 травня 2015 у Wayback Machine.] — S. 13.

[6] Грушевський М. Комісія В Корсуні, страченнє Гладкого й інших, відрух проти Хмельницького] // Історія України-Руси [Архівовано 1 листопада 2013 у Wayback Machine.]. — Т. IX. — Розд. IV.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]