Аксьонов Євген Петрович

Євген Петрович Аксьонов (рос. Евгений Петрович Аксёнов; 11 жовтня 1933 — 25 березня 1995) — радянський астроном.

Євген Петрович Аксьонов
рос. Евгений Петрович Аксёнов
Народився11 жовтня 1933(1933-10-11) Редагувати інформацію у Вікіданих
Pobedinkad, Скопінський районd, Московська область, РСФРР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер26 березня 1995(1995-03-26) (61 рік) Редагувати інформацію у Вікіданих
Москва, Росія Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняХованський цвинтар Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаСРСР СРСР
Національністьросіянин
Діяльністьастроном, викладач університету Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materМеханіко-математичний факультет МДУd Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьtheoretical astronomyd[1], небесна механіка[1] і штучний супутник[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладДержавний астрономічний інститут імені Павла Штернберга МДУ Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньдоктор фізико-математичних наук
Нагороди
Державна премія СРСР

Життєпис

ред.

Народився в селищі Победінка (Рязанська область). У 1957 році закінчив Московський університет. У 1957—1960 роках навчався в аспірантурі цього університету. З 1960 працював у Державному астрономічному інституті ім. П. К. Штернберга (ДАІШ), з 1970 — професор Московського університету, в 1977—1986 директор ДАІШ.

Основні наукові праці присвячені небесній механіці. Побудував найповнішу аналітичну теорію руху штучних супутників Землі, засновану на некеплерівскій проміжній орбіті. На базі цієї теорії під його керівництвом розроблено методику і створена обчислювальна програма визначення елементів орбіт штучних супутників Землі за високоточними фотографічними, лазерними і доплерівськими спостереженнями. Довів існування кількох нових класів періодичних орбіт в круговій обмеженій задачі трьох тіл. Детально досліджував двократно осереднену плоску еліптичну обмежену задачу трьох тіл. Спільно з Є. О. Гребениковим і В. Г. Дьоміним виконав цикл робіт з дослідження узагальненої задачі двох нерухомих центрів і отримав спільне рішення цього завдання, провів якісне дослідження всіх типів руху, розглянув їхню стійкість.

Автор монографії «Теорія руху штучних супутників Землі» (1977).

Голова секції «Небесна механіка» Астрономічного ради АН СРСР (з 1978).

Державна премія СРСР (1971).

На його честь названо астероїд 4777 Аксьонов.

Примітки

ред.
  1. а б в Чеська національна авторитетна база даних

Посилання

ред.