Александр Рібо

Олександр Фелікс Жозеф Рібо (фр. Alexandre Félix Joseph Ribot; 7 лютого 1842, Сент-Омер, департамент Па-де-Кале — 13 грудня 1923, Париж) — французький політик і державний діяч, неодноразово очолював кабінет міністрів Франції.

Александр Рібо
фр. Alexandre Ribot
Народився	7 лютого 1842(1842-02-07)[…]  Сент-Омер
Помер	13 січня 1923(1923-01-13)[…] (80 років)  Париж
Країна	Франція
Діяльність	політик, правник, адвокат, інженер
Alma mater	Правничий факультет Паризького університетуd
Знання мов	французька
Членство	Французька академія, Грецьке філологічне товариство Константинополяd і Академія моральних і політичних наук
Посада	сенатор Третьої Французької Республікиd, голова Ради міністрів Франціїd, голова Ради міністрів Франціїd, голова Ради міністрів Франціїd, голова Ради міністрів Франціїd, депутат Національної асамблеї Франції, депутат Національної асамблеї Франції, депутат Національної асамблеї Франції, депутат Національної асамблеї Франції, депутат Національної асамблеї Франції, депутат Національної асамблеї Франції, депутат Національної асамблеї Франції, депутат Національної асамблеї Франції, міністр закордонних справ Франції, міністр закордонних справ, міністр закордонних справ Франції, Міністр внутрішніх справ Франціїd, Minister of Financed, Міністр юстиції Франції, Minister of Financed, Minister of Financed, Minister of Financed, міністр закордонних справ Франції, міністр закордонних справ Франції і seat 16 of the Académie françaised
Партія	Moderate Republicansd
У шлюбі з	Mary Weld Burchd
Роботи у Вікіджерелах  Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Александр Рибо, після отримання юридичної освіти працював адвокатом.

У 1878 році Рібо був вибраний в палату депутатів, де, приєднавшись до лівого центру, боровся проти амністії та повернення палат в Париж.

Як співробітник журналу «Parlement», виступив противником заходів, прийнятих по відношенню до духовних конгрегацій.

Рибо зайняв в палаті впливове становище і зробився одним з вождів і головним промовцем республіканської консервативної групи; він брав діяльну участь в обговоренні фінансових питань (був доповідачем бюджету 1883) і питань зовнішньої політики. Так, він сильно критикував тонкинску експедицію і сприяв падінню міністерства Феррі в 1885 році.

У 1890 році Рібо прийняв у кабінеті Фрейсіне портфель міністра закордонних справ, який зберіг і в міністерстві Еміля Лубе 1892.

Сприяв зближенню російської Імперії і Франції (відвідування Кронштадта адміралом Жерве).

Після падіння кабінету Лубе, Олександр сформував на початку 1893 року новий кабінет, в якому, разом з посадою міністра-президента, взяв на себе портфель міністра внутрішніх справ.

Кабмін Рибо підтримував політику республіканської концентрації. Рибо провів закон про передачу судам виправній поліції справ про проступки у пресі проти іноземних урядів або їх представників.

У квітні 1893 міністерство Рібо було розпущене, внаслідок незгоди між палатою і сенатом з питання про бюджет.

У січні 1895 року, після падіння другого кабінету Дюпюї та виходу у відставку президента Казимира Пер'є, Рібо склав нове міністерство з радикальних і помірних елементів, і сам прийняв портфель міністра фінансів; але вже в жовтні того ж року міністерство розпустили, внаслідок викриттів у справі про південних залізницях.

Пізніше Рибо ще двічі очолював кабінет міністрів: з 9 червня по 13 червня 1914 року й з 20 березня по 12 вересня 1917 року.

Олександр Фелікс Жозеф Рібо помер 13 січня 1923 в Парижі.