Альмукантарат

Альмукантара́т — коло на небесній сфері, паралельне горизонту. Дві зорі, які лежать на одному альмукантараті, мають однакову висоту. Термін був введений в європейську астрономію монахом-астрономом Германом із Райхенау. Він походить від арабського слова al-muqanṭarah («альмукантарат, сонячний годинник», множина: al-muqanṭarāt), яке, в свою чергу, походить від qanṭarah («арка, міст»)^[1]^[2].

Альмукантарат Сонця

Паргелій (яскрава горизонтальна лінія) біля станції Амундсен-Скотт

Альмукантарат Сонця також називають паргелійним колом. Вздовж цього кола може спостерігатись один з типів гало — паргелій. Він виникає внаслідок розсіювання сонячного світла на вертикальних льодових кристалах і може спричиняти яскраве сяйво всього паргелійного кола або (частіше) деяких його частин.

Альмукантаратний посох

Схема альмукантаратного посоха з трьома мітками — міткою горизонту (A), міткою тіні (B) і спостережною міткою (C).

Від альмукантарата походить назва альмукантаратного посоха^[3] — інструмента для вимірювання висоти Сонця над горизонтом.

При використанні такого приладу, зображеного на схемі, Сонце відкидає тінь мітки B на мітку горизонту A. Мітка горизонту має щілину, через яку можна бачити горизонт, забезпечуючи таким чином горизонтальне розташування лінії AC. Тоді кут BAC між міткою тіні і спостередною міткою дає висоту Сонця над горизонтом.

Використання назви

На честь цього астрономічного терміна називається програмне забезпечення для астрономічних розрахунків Almicantarat, а також польський астрономічний клуб «Альмукантарат».

Примітки

↑ almucantar, Оксфордський словник англійської мови (вид. 3-тє), Oxford University Press, Вересень 2005 (Необхідна підписка або членство в публічній бібліотеці Сполученого Королівства .)
↑ almucantar, словник Мерріам-Вебстер
↑ May, William Edward, A History of Marine Navigation, G. T. Foulis & Co. Ltd., Henley-on-Thames, Oxfordshire, 1973, ISBN 0-85429-143-1

Література

Adelaide Observatory: Almucantar graphs of hour angles, Adelaide, R. E. E. Rogers, Govt. printer, 1927.
Chandler, Seth Carlo, (1846—1913): The almucantar, Cambridge, J. Wilson and Son, 1887.
Dubovik, O. and M. D. King, 2000: A flexible inversion algorithm for retrieval of aerosol optical properties from Sun and sky radiance measurements, Journal of Geophysical Research, 105, 20 673-20 696
Nakajima T, Tonna G, Rao RZ, et al.:Use of sky brightness measurements from ground for remote sensing of particulate polydispersions, Applied Optics^[en] 35 (15), 2672—2686, 1996

Посилання

«Компендіум про використання пристрою, відомого як альмукантаратна чверть» — арабський рукопис 1757 року про альмукантарат

[1] ucantar, Оксфордський словник англійської мови (вид. 3-тє), Oxford University Press, Вересень 2005 (Необхідна підписка або членство в публічній бібліотеці Сполученого Королівства .)

[MW-2] ucantar, словник Мерріам-Вебстер

[may-3] May, William Edward, A History of Marine Navigation, G. T. Foulis & Co. Ltd., Henley-on-Thames, Oxfordshire, 1973, ISBN 0-85429-143-1

[1]

[2]

[3]