Альфонс Допш (нім. Alfons Dopsch; 14 червня 1868, Ловошиці, Богемське королівство, Австрійська імперія — 1 вересня 1953, Відень, Окупація Австрії союзниками) — австрійський історик-медієвіст; дипломат. Почесний член Угорської академії наук (1927), Данської королівської академії наук (1931), Норвезької академії наук (1931), Польської академії наук (1932), Американської історичної асоціації (1949).

Альфонс Допш
нім. Alfons Dopsch Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився14 червня 1868(1868-06-14)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Lovosiced[1][4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер1 вересня 1953(1953-09-01)[2][5][…] (85 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Відень, Окупація Австрії союзниками[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Австрія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьісторик економіки, медієвіст, соціальний історик, історик, викладач університету Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materВіденський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладВіденський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньдокторський ступінь[1]
ВчителіHeinrich Ritter von Zeissbergd[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоАвстрійська академія наук
Угорська академія наук
Баварська академія наук
Американська академія медієвістики[7]
Нідерландська королівська академія наук Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяВітчизняний фронт Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди

Почесний громадянин Відня (1953).

Життєпис

ред.

Народився в сім'ї католиків у Ловошицях (нині Чехія). Навчався в гімназії у Літомержицях. У 1886 році вступив до Віденського університету: вивчав історію, філософію, географію та німецьку мову. Через чотири роки завершив навчання та здобув ступінь доктора наук. У 1892 році приєднався до віденського відділу Monumenta Germaniae Historica, який орієнтувався на вивчення текстів доби Каролінгського Відродження. За період роботи у відділі відвідав Італію, Англію та Францію. Вивчав грамоти, дипломи та інші джерела каролінгської доби. Відкрив світу 18 нових, раніше невідомих, текстів документів.[8]

У 1893 році габілітувався і отримав право читання лекцій з історії (venia legendi). З 1898 року екстраординарний професор, а з 1900 ― ординарний професор австрійської та загальної історії у Віденському університеті. З 1903 — член-кореспондент, а з 1909 — академік Австрійської академії наук.

У 1916—1917 рр. декан філософського факультету Віденського університету, а у 1920—1921 — ректор університету.

Сім'я

ред.
  • Дружина — Марія Допш, уроджена Фікер[9]
  • Онук — Гайнц Допш.

Наукова діяльність

ред.

Основною сферою його наукової діяльності було Раннє середньовіччя.

Погляди

ред.

Заперечував «цезуру» між античністю та середньовіччям через те, що вважав стародавніх германців високорозвинутим осілим народом, який знав землеробство та приватну власність на землю, ремісництво, обмін та місто. Як він вважав, вони не зруйнували, а гармонійно продовжили римські традиції.

Знаходив ознаки капіталізму в будь-якому суспільстві, у тому числі пізньоримському та ранньосередньовічному, оскільки, на його думку, в них був присутній «капіталістичний дух» — прагнення збільшити власність, отримати прибуток.[10]

Вважав феодалізм «системою управління», специфікою якої була не пов'язана з економікою політична роздробленість, а також розглядав феодальну вотчину як «капіталістичне підприємство» і вбачав у феодалізмі поєднання політичної системи з «вотчинним капіталізмом».[11]

Вибрані твори

ред.
  • Економічний розвиток каролнгського періоду, Веймар, 1912
  • Економічні та соціальні основи європейського культурного розвитку від Цезаря до Карла Великого, Відень, 1918
  • Історичне становище німців у Богемії, Берлін, 1919 (у співавторстві)
  • Натуральне та грошове господарство у світовій історії, Відень, 1930

Пам'ять

ред.

У 1954 році одна з вулиць у Флорідсдорфі (21-й район Відня) була названа на честь Альфонса Допша.

Примітки

ред.
  1. а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118680390 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б KNAW Past Members
  4. Чеська національна авторитетна база даних
  5. а б Допш Альфонс // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  6. Österreichisches Biographisches Lexikon 1815–1950ÖAW.
  7. https://www.medievalacademy.org/page/CompleteCorrFellow
  8. Ferdinand Tremel. Alfons Dopsch — Historischer Verein für Steiermark
  9. Marie Dopsch
  10. Нємченко І. В. МЕДІЄВІСТИКА [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2009. — 790 с.: іл.. — Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Medievistika
  11. Крижановський О. П. ФЕОДАЛІЗМ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2013. — 688 с.: іл.. — Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Feodalizm_3

Джерела

ред.
  • Alfons Dopsch // Nachruf (Jahrbuch 1954, Wilhelm Enßlin)
  • Valerie L. Garver. Dopsch, Alfons / Handbook of Medieval Studies. Terms — Methods — Trends, Published by De Gruyter, 2011, P. 2267