Аліханян Геворк Саркісович
Геворк Саркісович Аліханян (1897 , Тифліс — 13 лютого 1938 , Комунарка[d], Московська область) — радянський партійний діяч. Перший секретар ЦК КП(б) Вірменської РСР у 1920–1921 роках. Вітчим Олени Боннер.
Геворк Аліханян Գևորգ Ալիխանյան | |||
| |||
---|---|---|---|
грудень 1920 — квітень 1921 року | |||
Попередник: | Посаду започатковано | ||
Наступник: | Сергій Лукашин | ||
Народження: |
1897[1] Тифліс, Російська імперія[1] | ||
Смерть: |
13 лютого 1938 Комунарка[d], Q4238230?, Московська область, РРФСР, СРСР | ||
Поховання: | Розстрільний полігон «Комунарка» | ||
Національність: | вірмени[1] | ||
Країна: |
Російська імперія Вірменська РСР СРСР | ||
Освіта: | ТДС | ||
Партія: | ВКП(б) | ||
Шлюб: | Руф Боннерd | ||
Діти: | Дочка: Олена Боннер |
Біографія
ред.Народився у Тіфлісі, в родині робітника-вірмена.
Аліханов закінчив семінарію в Тифлісі разом із Анастасом Мікояном, разом із ним був членом дашнаків (вірменська національна партія), разом стали більшовиками.
Член РСДРП(б) з 1917 року. Активний учасник Бакинської комуни та встановлення радянської влади у Вірменії 1920 року.
Перший секретар Компартії Вірменської РСР з грудня 1920 до квітня 1921 року.
Пізніше обіймав посади секретаря Бауманського, Виборзького, Василеострівського районних комітетів партії (Ленінград), першого секретаря Володарського райкому. Був обраний делегатом з'їздів ВКП(б), що відбувались у Москві — XV (у грудні 1927) та XVI (у липні 1930).
З 1931 року — працівник Комінтерну, член виконкому, завідувач відділом кадрів Комінтерну.
1937 року був репресований. Розстріляний 13 лютого 1938 року на полігоні «Комунарка». 1956 року був реабілітований.
Родина
ред.Дружина — Руф Григорівна Боннер (1900—1987), мати Олени Боннер — була також заарештована 10 грудня 1937 року й засуджена до 8 років заслання. Реабілітована 1954 року.
Примітки
ред.- ↑ а б в Вірменська радянська енциклопедія / за ред. Վ. Համբարձումյան, Կ. Խուդավերդյան — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1974.
Джерела
ред.- Радянські правителі Вірменії [Архівовано 8 листопада 2012 у Wayback Machine.]