Амнат Руенроенг (тай. อำนาจ รื่นเริง; нар. 18 грудня 1979, Сі Рача, Таїланд) — таїландський боксер-професіонал, що виступає в другій найлегшій вазі. Учасник Олімпійських ігор 2008 і 2016 року. Колишній чемпіон світу у найлегшій вазі (англ. Flyweight) за версією IBF (2014 — 2016).

Амнат Руенроенг
Загальна інформація
Повне ім'яАмнат Руенроенг (тай. อำนาจ รื่นเริง)
ГромадянствоТаїланд Таїланд
Народження18 грудня 1979(1979-12-18) (45 років)
Сі Рача, Таїланд
Вагова категоріяперша найлегша
найлегша
друга найлегша
Зріст164
Розмах рук177
Професіональна кар'єра
Перший бій18 травня 2012
Останній бій28 червня 2022
Боїв28
Перемог21
Перемог нокаутом6
Поразок7
Спортивні медалі
Представник Таїланд Таїланд
Бокс
Чемпіонат світу з боксу
Бронза 2007 Чикаго Перша найлегша
Азійські ігри
Бронза Гуанчжоу 2010 до 49 кг
Ігри Південно-Східної Азії
Золото Накхонратчасіма 2007 до 48 кг
Золото В'єнтьян 2009 до 51 кг

Аматорська кар'єра

ред.

Чемпіонат світу 2007

ред.

Олімпійські ігри 2008

ред.

Азійські ігри 2010

ред.

На Азійських іграх 2010 здобув дві перемоги, а у півфіналі програв Цзоу Шимін (Китай) — 2-5

Олімпійські ігри 2016

ред.

Кваліфікація на Олімпіаду

ред.

У 2016 році головна організація любительського боксу AIBA вирішила допустити до Олімпійських ігор професійних боксерів. Руенроенг, після того як втратив чемпіонський титул, вирішив спробувати свої сили у боротьбі за олімпійське золото. Враховуючи вагові особливості любительського і професійного боксу таєць на кваліфікаційному турнірі виступав у категорії до 60 кг, що є на 10 кг більше за його вагу у професіоналах. На турнірі, що проходив у Венесуелі, він переміг німця Артура Бріля, а згодом італійця Карміно Томмассоне, таким чином завоювавши ліцензію. У фіналі через травму руки поступився мексиканцю Ліндолфо Делгадо Гарсі[1].

Виступ на Олімпіаді

ред.

Професіональна кар'єра

ред.

Дебютував на професіональному рингу 18 травня 2012 року.

У 2013 році переміг у 4 боях за регіональні азійські титули.

22 січня 2014 року в бою проти філіппінця Роккі Фуентеса одностайним рішенням суддів завоював вакантний титул чемпіона світу за версією IBF у найлегшій вазі. Провів 5 вдалих захистів титулу. Втратив звання чемпіона 25 травня 2016 року, програвши нокаутом у 4 раунді філіппінцю Джон Ріелю Казімеро.

Таблиця боїв

ред.
28 боїв, 21 перемога (6 нокаутом), 7 поразок (2 нокаутом)[2]
Результат Рекорд Суперник Спосіб Раунд, час Дата Місце Примітки
Поразка 20–4   Срісакет Сор Рунгвісаі UD 10 1 серпня 2020   Workpoint Studio, Bang Phun, Таїланд
Перемога 20–3   Бріан Лобетанія UD 6 23 березня 2019   Workpoint Studio, Bang Phun, Таїланд
Перемога 19–3   Кароон Ярупіанлерд UD 6 8 лютого 2019   Yingcharoen Market, Бангкок
Поразка 18–3   Навапхон Кайканга TKO 5 (12) 21 квітня 2018   Workpoint Studio, Bang Phun, Таїланд Бій за титул Азійської боксерської ради WBC у другій найлегшій вазі.
Поразка 18–2   Венфенг Же UD 12 21 листопада 2017   Suzhou Sports Center, Сучжоу Бій за вакантний титул чемпіона WBO Oriental у другій найлегшій вазі.
Перемога 18–1   Тонгчай Кунрам TKO 3 (8) 26 серпня 2017   Khao Bang Krak Gym, Uthai Thani, Таїланд
Поразка 17–1   Джон Ріель Казімеро KO 4 (12), 2:10 25 травня 2016   Diamond Court, Пекін Втратив титул чемпіона IBF у найлегшій вазі.
Перемога 17–0   Міюнг Но Лі UD 12 7 грудня 2015   Hua Hin Centential Club, Хуа Хін Захистив титул чемпіона IBF у найлегшій вазі.
Перемога 16–0   Джон Ріель Казімеро UD 12 27 червня 2015   Indoor Stadium Huamark, Бангкок Захистив титул чемпіона IBF у найлегшій вазі.
Перемога 15–0   Цзоу Шимін UD 12 8 березня 2015   The Venetian Macao, Макао Захистив титул чемпіона IBF у найлегшій вазі.
Перемога 14–0   Маквільямс Арройо SD 12 10 вересня 2014   Liptapanlop Hall, Накхон Ратчасіма Захистив титул чемпіона IBF у найлегшій вазі.
Перемога 13–0   Казуто Іока SD 12 7 травня 2014   Osaka Prefectural Gymnasium, Осака Захистив титул чемпіона IBF у найлегшій вазі.
Перемога 12–0   Роккі Фуентес UD 12 22 січня 2014   Liptapanlop Hall, Накхон Ратчасіма Виграв вакантний титул чемпіона IBF у найлегшій вазі.

Примітки

ред.
  1. Боксер-любитель нокаутував чемпіона світу серед професіоналів. Архів оригіналу за 12 липня 2016. Процитовано 23 липня 2016.
  2. Відповідно до сайту BoxRec. Архів оригіналу за 3 вересня 2016. Процитовано 23 липня 2016.

Посилання

ред.