Андре П'єйр де Мандьярг

французький поет, прозаїк, драматург

Андре П'єйр де Мандьярг (фр. André Pieyre de Mandiargues, 14 березня 1909, Париж, Франція — 13 грудня 1991, там само) — французький поет, прозаїк, драматург, близький до сюрреалізму.

Андре П'єйр де Мандьярг
фр. André Pieyre de Mandiargues Редагувати інформацію у Вікіданих
Ім'я при народженніфр. André Paul Edouard Pieyre de Mandiargues[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПсевдонімPierre Morion Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився14 березня 1909(1909-03-14)[2][3][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
XVII округ Парижа, Франція[1]
Помер13 грудня 1991(1991-12-13)[2][3][…] Редагувати інформацію у Вікіданих (82 роки)
IV округ Парижа, Франція[1]
ПохованняПер-Лашез[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Франція Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьперекладач, поет, прозаїк-романіст, сценарист, письменник
Мова творівфранцузька Редагувати інформацію у Вікіданих
Magnum opusThe Margind Редагувати інформацію у Вікіданих і The Motorcycled Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоDavid Pieyre de Mandiarguesd Редагувати інформацію у Вікіданих
РодичіPaul Bérardd Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зBonad Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиSibylle Pieyre de Mandiarguesd Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
 Редагувати інформацію у Вікіданих

CMNS: Андре П'єйр де Мандьярг у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

З біографії

ред.

Із кальвіністської родини. Багато мандрував, зібрав колекцію еротичного мистецтва (вона лягла в основу документального фільму Валеріана Боровчика, 1973). Був близький до кола журналу NRF, дружив та листувався з Жаном Поланом, Леонор Фіні, Анрі Мішо. Автор есею про літературу та мистецтво (Арчімбольдо, Сугаї Кумі, Беллмер та ін). Перекладач Єйтса, Савініо, Паса, Місіми.

Його книга Feu de braise (1959) була опублікована в 1971 в англійському перекладі Ейпріл Фітцліон під назвою «Вогонь під попелом» (Blaze of Embers), (Calder and Boyars, 1971)[7].

Найпопулярніша книга Мандьярга — «Мотоцикл» (1963), яка була адаптована для фільму 1968 «Дівчина на мотоциклі», де знялася молода Маріанна Фейтфул[8].

Дружина — художниця Бона Тібертеллі (1926—2000), небога відомого італійського художника Філіппо де Пізіса.

Визнання

ред.

У 1967 отримав Гонкурівську премію за роман La Marge[9]. У 1979 році став лауреатом Великої поетичної премії Французької академії.

Іменем де Мандьярга названо вулицю в XIII окрузі Парижа.

Вибрані твори

ред.
  • Le Musée noir (1946)
  • Soleil des loups (1951)
  • L'Anglais décrit dans le château fermé (1953, під псевдонімом)
  • Marbre (1953)
  • Le Lis de mer (1956)
  • Le Belvédère, есе (1958)
  • Feu de braise (1959)
  • La motocyclette (1963, екранізований у 1968)
  • La Marge (1967, Гонкурівська премія, екранізований у 1976 Валеріаном Боровчиком)
  • Tout disparaîtra (1987, екранізований В.Боровчиком у 1987)
  • Monsieur Mouton (1995, посмертно)

Примітки

ред.
  1. а б в Fichier des personnes décédées mirror
  2. а б Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  3. а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. а б SNAC — 2010.
  5. https://www.landrucimetieres.fr/spip/spip.php?article5145
  6. datos.bne.es: El portal de datos bibliográficos de la Biblioteca Nacional de España — 2011.
  7. André Pieyre de Mandiargues. Blaze of Embers. — Calder and Boyars, 1971. — 138 с. — ISBN 978-0-7145-0131-4. Архівовано з джерела 28 жовтня 2020
  8. The Vintagent (англ.). Архів оригіналу за 14 серпня 2020. Процитовано 3 серпня 2020.
  9. Gallimard. Архів оригіналу за 20 квітня 2018. Процитовано 27 жовтня 2016.

Література

ред.
  • Martellucci Filippo L'occhio libro. Studio sul linguaggio dell'immagine nella poesia di Pieyre de Mandiargues, Roma, Bulzoni, 1995.
  • Laroque-Texier S. Lecture de Mandiargues. Paris: L'Harmattan, 2005
  • Gras-Durosini D. Mandiargues et ses récits: l'écriture en jeu. Paris: L'Harmattan, 2006