Анна Кравченко (англ. Anna Kravtchenko; нар. 1976) — українська піаністка, що має міжнародне визнання. Вона перемогла на конкурсі піаністів імені Бузоні в 1992 році і стала викладачем фортепіано в Консерваторії італійської музики у Швейцарії (італ. Conservatorio della Svizzera Italiana) у Лугано з 2013 року.

Анна Кравченко
Основна інформація
Дата народження1976
Місце народженняХарків, Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна
Професіїпіаністка, piano teacher
Інструментифортепіано
Нагороди
annakravtchenko.it

Навчання

ред.

А. Кравченко народилась у місті Харків. Вчилася грі на фортепіано в п'ятирічному віці. Вона згадує: «велика радість бути здатним будувати фрази в певній формі та відкриваючи для себе унікальні звуки».[1]

1995 року А. Кравченко переїхала в Італію. З 1991 по 2000 роки вона навчалася з Леонідом Маргаріусом, спочатку в Харківській консерваторії, а потім в Італії в Міжнародній Академії фортепіано в Імолі.[2][3][4]

Перемоги

ред.

У 1991 році вона виграла перший приз на міжнародному конкурсі Концертіно Прага. Через рік, у віці 16 років, А. Кравченко виграла Міжнародний конкурс піаністів імені Феруччо Бузоні. Попередні чотири роки перша премія цього конкурсу не присуджалась. Тому Анна після цього отримала міжнародний концертну кар'єру і записав твори Фридерика Шопена і Ференца Ліста на студії Decca Records.

Гастролі

ред.

А. Кравченко в 1994 році виконала твори Сергія Рахманінова з Варіації на тему Паганіні в Берлінській філармонії. У 1995 році вона гастролювала по Німеччині та Австрії з Ізраїльським камерним оркестром, граючи твори Дмитра Шостаковича, а також перший концерт для фортепіано з оркестром у Відні в залі Музикферайн. У 2001 році, коли вона грала Концерт № 2 для фортепіано з оркестром Фа мінор Ф. Шопена з Королівським Ліверпульським Філармонічним оркестром їй диригував Вальтер Веллер. Джеффрі Норріс з Дейлі Телеграф сказав, що вона «на шляху, який ґрунтовно гріє серце і в захваті від почуттів», і пояснив:

  Вона включила декоративне письмо Фредеріка Шопена в бачення концерту, який мав згуртованість, життєздатність і плавність. Поетичне мислення повільного руху було налаштоване на блискучі зовнішні рулади у виставі, яке, з обґрунтуванням, продемонструвало повну впевненість у тому, що він хотів сказати, і вміло висловити це красномовно.[5]  
Оригінальний текст (англ.)
She incorporated Chopin's decorative writing into a vision of the concerto that had cohesion, vitality and fluency. The poetic reverie of the slow movement was set against the glistening roulades of the outer ones in a performance that, with justification, showed complete confidence in what it wanted to say, and knew how to express it eloquently.[5]

Анна Кравченко також стала переможцем Міжнародного конкурсу у вебконцертному залі 2006 року.

З 2013 року вона викладає фортепіано в Conservatorio della Svizzera Italiana у Лугано, в італомовномцу швейцарському кантоні Тічино.

Примітки

ред.
  1. Interview with Anna Kravtchenko / The Winner of 2006 International Web Concert Hall Competition. Web Concert Hall. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 17 липня 2014.
  2. Anna Kravtchenko – Pianoforte (італ.). Accademia Pianistica Internazionale. Архів оригіналу за 18 липня 2014. Процитовано 18 липня 2014. [Архівовано 2014-07-18 у Wayback Machine.]
  3. Anna Kravtchenko (італ.). Conservatorio della Svizzera Italiana. Архів оригіналу за 18 липня 2014. Процитовано 18 липня 2014. [Архівовано 2014-07-18 у Wayback Machine.]
  4. Margarius, Leonid. Anna Kravtchenko. Архів оригіналу за 12 листопада 2017. Процитовано 18 липня 2014. [Архівовано 2017-11-12 у Wayback Machine.]
  5. а б Norris, Geoffrey (17.01.2001). Joyful piano playing to warm the heart and thrill the senses. The Telegraph.

Посилання

ред.