Антоніо Мартіно

італійський політик

Антоніо Мартіно (італ. Antonio Martino; 22 грудня 1942(19421222), Мессіна — 5 березня 2022, Рим) — італійський політик.

Антоніо Мартіно
італ. Antonio Martino Редагувати інформацію у Вікіданих
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Ім'я при народженніітал. Antonio Martino Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився22 грудня 1942(1942-12-22)[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Мессіна, Сицилія, Королівство Італія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер5 березня 2022(2022-03-05)[1] (79 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Рим, Італія Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Італія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьекономіст, політик, журналіст, дипломат, викладач університету Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materУніверситет Мессіниd (1964) Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовіталійська Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладLibera Università Internazionale degli Studi Sociali Guido Carlid Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоТовариство "Мон Пелерін" Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадаміністр закордонних справ Італії[d], міністр оборони Італії[d], міністр оборони Італії[d], член Палати депутатів Італії[d], член Палати депутатів Італії[d], член Палати депутатів Італії[d], член Палати депутатів Італії[d], член Палати депутатів Італії[d] і член Палати депутатів Італії[d][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяІталійська ліберальна партія Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоГаетано Мартіно Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Орден «На благо Республіки» орден Трьох зірок Medal of the Oriental Republic of Uruguay

Життєпис

ред.

Вивчав юриспруденцію в Університеті Мессіни (1964), після чого почав дослідницьку кар'єру. Він опублікував, зокрема, одинадцять книг, присвячених ліберальним думкам і виборчім системам.

Будучи сином політичного діяча Гаетано Мартіно, приєднався до Італійської ліберальної партії. У 1980-х безуспішно намагався стати її національним секретарем.

У 1994 році він був одним із засновників партії «Вперед, Італія», у тому ж році вперше став членом Палати депутатів. У 19941995 він працював міністром закордонних справ в уряді Сільвіо Берлусконі, з 2001 по 2006 обіймав посаду міністра оборони.

Примітки

ред.

Посилання

ред.