Апперцепція

Апперце́пція або аперцепція (лат. ad — до і лат. perceptio — сприймання) — залежність сприймання від попереднього досвіду особистості.

Опис

Апперцепція є виявом загального закону, за яким зовнішні предмети і явища визначають зміст психічної діяльності, діючи через внутрішні суб'єктивні умови, що склалися в ході попереднього розвитку індивіда в результаті його взаємодії з середовищем. Сприймання залежить не тільки від об'єкта, а й від суб'єкта, від наявних у нього потреб, інтересів, уявлень, понять тощо. Безпосередні враження від об'єкта активізують певні сліди минулих вражень; вони включаються у склад попереднього досвіду, завдяки чому сприймання відбувається швидше, набуває вибірковості й осмисленості.

Термін «Апперцепція» був введений Г. В. Лейбніцем. Й. Ф. Гербарт вважав, що всяке нове подання усвідомлюється і тлумачиться за умови його зв'язку із спорідненими уявленнями минулого досвіду, які він назвав апперцепіруючою масою. Сам же процес з'єднання і є апперцепція. Саме апперцепція визначає виразність, правильність і міцність сприйняття і засвоєння нового знання. Розвинуте Гербартом розуміння апперцепції з'явилося теоретичною основою його педагогічного вчення про принципи й прийоми засвоєння знань (побудови уроку, наступності, послідовності й т. ін.). Поняття «Апперцепція» отримало широке розповсюдження в психології завдяки роботам В. Вундта, надала йому сенс пояснювального принципу роботи свідомості. Вундт поставив у залежність від апперцепції складні діяльності свідомості — увага, мислення, а також вольові процеси.

Поняття апперцепція розглядається також А. Адлером, на підставі якого він пояснює певні принципи сприйняття. Дитина сприймає різні ситуації не такими, які вони існують насправді, а крізь призму упереджень своїх особистих інтересів, тобто відповідно до особистої схеми апперцепції^[1].

Апперцепція знаходить своє пояснення в системній роботі кори великих півкуль головного мозку.

Див. також

Когнітивний дисонанс

Примітки

↑ Альфред Адлер. Наука жить. — Киев, 1997.

Література

М. Булатов. Апперцепція // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Каптерев П. Ф., Пед. психология, СПБ, 1914 р.
Джемс В., Беседы с учителями о психологии, пер. с англ., П., 1919 р.
Теплов Б. М., Психология, М., 1948 р.
Общая психология, под ред. А. В. Петровского, M., 1963 р.
Рубинштейн Л. Основы общей психологии, т. 1 — 2, М., 1993 р.

Посилання

Апперцепція [Архівовано 1 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // ВУЕ
Аперцепція // Літературознавчий словник-довідник / за ред. Р. Т. Гром’яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — С. 55.
Російська педагогічна енциклопедія [Архівовано 13 квітня 2010 у Wayback Machine.]
АПЕРЦЕПЦІЯ [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.] Фармацевтична енциклопедія
Апперцепція [Архівовано 7 березня 2016 у Wayback Machine.] ЕСУ

[1] Альфред Адлер. Наука жить. — Киев, 1997.

[1]