Арсеній Радкевич
Арсеній Антін Радкевич (14 квітня 1759, Волиця — 1 серпня 1821, Львів) — галицький учений-василіянин, професор гебрейської та грецької мов і герменевтики в обох відділах богословського факультету Львівського Університету (у 1787 році — Studium Ruthenum і 1791 — Studium Latinum). У 1797 і 1804 роках — декан богословського факультету Львівського університету. У 1818–1821 роках— протоігумен галицьких василіян.
| о. Арсеній Радкевич, ЧСВВ | |
|---|---|
| Народився | 14 квітня 1759  Волиця |
| Помер | 1 серпня 1821 (62 роки) Львів, Австрійська імперія |
| Поховання | Монастир святого Онуфрія[1] |
| Країна | Річ Посполита.svg){kind=small} Габсбурзька монархія Австрійська імперія |
| Місце проживання | Почаїв Замостя Дрогобич Львів |
| Діяльність | ієромонах, богослов, педагог |
| Заклад | ЛНУ ім. І. Франка |
| Посада | протоігумен Провінції Найсвятішого Спасителя (1818—1821) |
| Батько | о. Стефан Радкевич |
| Мати | Марія |
Життєпис
ред.Народився 14 квітня 1759 року в селі Волиця Комарева Белзького воєводства (нині с. Волиця Сокальської міської громади Шептицького району Львівської області) в сім'ї місцевого пароха о. Стефана Радкевича і його дружини Марії. Закінчив гімназію піярів у Варяжі і за намовою ченців ледь не вступив до їхнього ордену, однак цьому спротивилися батьки. 8 серпня 1778 року вступив до Василіянського Чину на новіціят у Почаївський монастир і там 20 серпня наступного року, із-за браку років, приписаних законодавством, склав лише тимчасові обіти. Філософські студії проходив у Замості, а богослов'я у монастирі святого Юра у Львові і Львівському університеті. У листопаді 1784 року на завершення богословських студій написав дисертацію «Tentamen publicum ex Historia Ecclesiastica», присвячену єпископові Петрові Білянському. 19 жовтня 1785 року склав вічні чернечі обіти і 30 жовтня того ж року отримав священничі свячення з рук владики Білянського. Після висвячення душпастирював і вивчав німецьку мову в Дрогобичі, однак невдовзі через хворобу виїхав до Львова і був призначений особистим секретарем протоігумена Віктора Старожинського.[2]
Урядовим декретом від 15 серпня 1787 року о. Радкевич був іменований надзвичайним професором (лектором) руської катедри єврейської мови і герменевтики Старого 3авіту богословського факультету Львівського університету, а 5 жовтня 1791 року надзвичайним професором відповідно латинської катедри. Для Studium Ruthenum уклав рукописний підручник грецької і єврейської мов та герменевтики і пояснення Святого Письма, який високо оцінили сучасники і наступні покоління студентів і викладачів університету. У 1796 році на основі тези «Positiones ех disciplinis theologicis» отримав докторський ступінь з богослов'я.[3] Двічі богословський відділ університету обирав о. Арсенія Радкевича своїм деканом (1797 і 1804). Два рази був кандидатом на єпископську катедру.[4]
Був вікарієм василіянського монастиря при катедрі святого Юра у Львові, а коли монастир закрила державна влада, став ігуменом монастиря святого Онуфрія, куди перейшли ченці зі Свято-Юрської обителі. Упродовж 1815–1819 років за ігуменства Радкевича відбулася перебудова Свято-Онуфріївського монастиря — надбудований другий ярус келій, збудована нова дзвіниця (1820), у монастирській церкві замість розібраної малої напівкруглої вівтарної апсиди 1821 споруджено прямокутну видовжену (до неї прибудовано прямокутну захристію).[5] У 1818–1821 роках очолював василіянську провінцію Найсвятішого Спасителя.
Помер 1 серпня 1821 року у Львові. Був похований на цвинтарі монастиря святого Онуфрія.[6]
Примітки
ред.- ↑ http://web.archive.org/web/20160305024223/http://ukrainica.org.ua/ukr/content/2235
- ↑ Андрохович А. Львівське «Studium Ruthenum» [Архівовано 7 липня 2019 у Wayback Machine.]… — С. 83.
- ↑ Андрохович А. Львівське «Studium Ruthenum» [Архівовано 7 липня 2019 у Wayback Machine.]… — С. 83—84.
- ↑ Андрохович А. Львівське «Studium Ruthenum» [Архівовано 7 липня 2019 у Wayback Machine.]… — С. 85—86.
- ↑ Львівський монастир Святого Онуфрія — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Архів оригіналу за 1 серпня 2021. Процитовано 1 серпня 2021.
- ↑ Львів непопсовий. Монастир Св. Онуфрія. Архів оригіналу за 27 вересня 2014. Процитовано 21 грудня 2014.
Джерела
ред.- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Андрохович А. Львівське «Studium Ruthenum» [Архівовано 7 липня 2019 у Wayback Machine.] // Записки Наукового товариства імені Шевченка. — 1927. — Т. 146. — С. 83—86.
- Nekrolog [Архівовано 1 серпня 2021 у Wayback Machine.] // Rozmaitości, № 96 za 18 sierpnia 1821. — S. 381—382. (пол.)
- Finkel L., Starzyński S. Historya Uniwersytetu Lwowskiego. — Lwów 1894. (пол.)
Посилання
ред.- Возняк М. Наші університетські традиції у Львові (част. 3) [Архівовано 1 серпня 2021 у Wayback Machine.] // Архів Львівського університету
|
Це незавершена стаття про релігійного діяча чи діячку УГКЦ. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |