Архангельський Олександр Андрійович

російський композитор і хоровий диригент

Олександр Андрійович Архангельський (рос. Алекса́ндр Андре́евич Арха́нгельский, 23 жовтня 1846 — 16 листопада 1924) — російський хоровий диригент і композитор. Заслужений артист РРФСР (1921).

Архангельський Олександр Андрійович
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився23 жовтня 1846(1846-10-23)[2][4][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Михайлово-Тезіково, Наровчатський повітd, Пензенська губернія, Російська імперія[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер16 листопада 1924(1924-11-16)[1][2][…] (78 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Виногради, Прага, Чехословаччина[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняТихвінське кладовищеd Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністькомпозитор, диригент, хоровий диригент Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materПензенська духовна семінарія Редагувати інформацію у Вікіданих
Конфесіяправославна церква Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Заслужений артист РРФСР
IMDbID 2187905 Редагувати інформацію у Вікіданих

Народився в Пензенській губернії. Працював регентом в Пензі, потім у Петербурзі. Організував в 1880 в Петербурзі мішаний хор, який володів великим репертуаром (обробки народних пісень, хорова класика, твори сучасних композиторів) і високою музичною культурою. У практиці церковного співу Архангельський зробив нововведення, замінивши в церковних хорах дитячі голоси хлопчиків на жіночі голоси. В області російської духовної музики Архангельський підняв інтерес в суспільстві та музичному світі до російської пісні, переклав для хору багато пісень. Помер у Празі.

Є автором двох літургій, всенощної і до 50 невеликих творів, у тому числі 8 херувимських пісень, 8 гімнів «Милість миру», 16 пісень, що вживаються при богослужінні замість «причасних віршів».

У 2002 році ім'я О. А. Архангельського було присвоєно Пензенському музичному училищу.

Примітки

ред.

Література

ред.
  • Ткачёв Д. Александр Андреевич Архангельский. — Л., 1974