Архітектурознавство

Архітектурознавство — галузь гуманітарного знання про архітектуру як особливе явище суспільного буття та форму творчої діяльності, її генезис, динаміку, сутність та суспільні функції.

Включає в себе історію архітектури, що досліджує основні процеси розвитку світової архітектури, стилістики, різні архітектурні школи, національні та регіональні особливості, творчість і методи праці окремих архітекторів, а також архітектурну критику, взаємодію та зв'язок архітектури з іншими сферами культури та суспільства, формами світогляду, естетичними ідеалами тощо. Має тісний зв'язок з історією культури, філософією, соціологією, психологією та іншими науками. На відміну від архітектури, що займається розробкою та втіленням архітектурних форм, архітектурознавство сконцентроване на зборі, систематизації та аналізі даних, пов'язаних з містобудуванням та архітектурою.

Зародження архітектурознавства як науки пов'язують з трактатом римського архітектора та інженера Вітрувія "Десять книг про архітектуру" (І ст. до н.е.). Також важливу роль у розвитку архітектурознавства відіграли трактати Л.Альберті «Про мистецтво» (1485), А. Палладіо «Чотири книги про архітектуру» (1570), Д.Віньоло «Правило п'яти ордерів архітектури» (1562).

Джерела

• Б. Є. Ясієвич, Т. С. Кілессо. Архітектурознавство // Енциклопедія Сучасної України : енциклопедія [електронна версія] / ред.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. Т. 1. URL: https://esu.com.ua/article-44848 (дата перегляду: 27.12.2022)
• Пучков Андрій Нарис історії архітектурознавства / Андрій Пучков ; Ін-т проблем сучас. мистец. НАМ України. — К. : Фенікс, 2013. — 196 с. : 79 іл. ISBN 978-966-136-038-8