Ахілів рефлекс
Ахілів рефлекс — важливий постійний глибокий сухожилковий рефлекс, який викликається при постукуванні по ахілловому сухожилку. Стопа при дослідженні цього рефлексу знаходиться в позиції тильного згинання. Рефлекс вважається позитивним, коли після подразнення молоточком сухожилку відбувається підошовне згинання стопи. Ахілів рефлекс моносинаптичний — його рефлекторна дуга найпростіша й містить один синапс, у якому контактують аферентний і еферентний нейрони. Він належить до міотатичних рефлексів — власних рефлексів м'язів (у цьому випадку — гомілкового, лат. m. tricipitis surae). Нормальний ахілів рефлекс засвідчує, що шкірна інервація, периферичний моторний (еферентний) нерв, сегмент спинного мозку й зв'язок його з головним мозком не пошкоджені.
Походження назви
ред.Етимологічно назва рефлексу, як і назва сухожилку, постукування по якому викликає даний рефлекс, походить від імені античного героя Троянської війни Ахіллеса. Прагнучи загартувати сина, його мати Фетіда купала його у водах Стіксу, тому Ахіллес мав єдине вразливе місце — п'яту, за яку вона його тримала, купаючи.
Інервація
ред.Рефлекс інервується (забезпечується) великогомілковим нервом (лат. n. tibialis), гілкою сідничного нерва (лат. n. ischiadici), S1-2 крижовими сегментами спинного мозку[1].
Дослідження рефлексу
ред.Ахілів рефлекс викликається ударом гумового неврологічного молоточка по ахіловому сухожилку. Пацієнт стає колінами на стілець спиною до дослідника і вільно звішує стопи, або лежить на спині й дослідник згинає ногу пацієнта в коліні й гомілковостопному суглобі носком у напрямку до коліна (тильне згинання стопи), створюючи невеличке розтягнення в ахіловому сухожилку. Іноді, у випадках сумнівного рефлексу, застосовують прийом Єндрасика (угорський лікар ХІХ століття), який полягає в розтягуванні пацієнтом рук, зчеплених у замок (це послаблює контроль кори головного мозку й виключає свідоме гальмування рефлексу).
Рефлекс оцінюється по шкалі від 1 до 4 балів за міжнародною шкалою оцінок, де
- 0 — відсутність рефлексу;
- 1 — знижений рефлекс;
- 2 — нормальний рефлекс;
- 3 — пожвавлений без клонусу;
- 4 — високий рефлекс із клонусом[2].
-
Ахілів сухожилок (лат. tendo calcaneus). Виляд ззаду. -
-
Клінічне значення
ред.Викликаючи ахілів рефлекс, перевіряють ушкодження S1 і S2[3] спинномозкових корінців, патологію сідничного нерва. Затримка рефлексу типова для гіпотиреозу. Рефлекс зазвичай відсутній при грижі диску L5—S1. Зниження ахілового рефлексу також може бути ознакою периферичної нейропатії.
Поширені причини змін рефлексу
ред.- Синдром поперекового міжхребцевого диска
- Поперековий спинальний стеноз
- Ендокринні розлади
- Сіднична невропатія
- Патологія крижового сплетення
- Бічний аміотрофічний склероз
- Синдром кінського хвоста
- Поперекова радикулопатія
- Синдром Холмса-Ейді
- Травма
- Переохолодження
- Інфекційні захворювання
- Спинні сухоти
- Поліомієліт
- Септичні (гнійні) ураження
- Арахноїдит
- Онкологічні ураження
- Алергічні, колагенові, аутоімунні захворювання
- Діабетична полінейропатія
Більш рідкісні причини
ред.- Абеталіпопротеїнемія
- Порушення електролітного балансу
- Авітамінози
- Вроджені аномалії розвитку
- Спина біфіда (лат. Spina Bifida) — вроджене незарощення хребців
- Генетичні порушення
- Ліки й адиктивні речовини
- Тубокурарин
- Піридоксин (передозування)
- Хронічний алкоголізм
- Ідіопатичні
Підвищення ахілового рефлексу до 4 балів називається клонусом стопи й являє собою серію мимовільних, ритмічних, м'язових скорочень і розслаблень, які спричиняють підошовне/тильне згинання стопи. Клонус гомілковостопного суглобу перевіряється швидким згинанням стопи (вгору), що викликає розтягнення в литковому м'язі.
Причини
ред.Причинами клонусу можуть бути будь-які ураження спинного мозку травматичного, онкологічного, гнійного, судинного характеру вище рівня S1 внаслідок ураження верхнього моторного нейрона.
Деякі інші причини клонусу:
Посилання
ред.- ↑ Medscape- Neurologic examination. Архів оригіналу за 11 січня 2013. Процитовано 6 лютого 2013.
- ↑ Neurological Examination- Kansas University Medical Centre. Архів оригіналу за 3 квітня 2013. Процитовано 6 лютого 2013. [Архівовано 2013-04-03 у Archive.is]
- ↑ William J. Weiner (30 липня 2010). Neurology for the Non-Neurologist. Lippincott Williams & Wilkins. с. 499–. ISBN 978-1-60547-239-3. Архів оригіналу за 24 травня 2018. Процитовано 4 липня 2011.