Баккалінський Арсен Якимович

український поет, фольклорист, хормейстер

Арсен Якимович Баккалі́нський (псевдоніми і криптоніми: А. З., Арсень Б., З. А., Згода[1]; нар. 25 січня 1880, Вороньків — пом. квітень 1921, Вороньків) — український поет, фольклорист, хормейстер.

Баккалінський Арсен Якимович
Народився13 (25) січня 1880 Редагувати інформацію у Вікіданих
Вороньків, Бориспільський район Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер1921 Редагувати інформацію у Вікіданих
Вороньків, Бориспільський район Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьпоет, фольклорист, хоровий диригент Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materКиївська духовна семінарія (1900) Редагувати інформацію у Вікіданих

Життєпис

ред.

Народився 13 [25] січня 1880(18800125) року в селі Воронькові Київської губернії Російської імперії (нині Бориспільський район Київської області, Україна) в сім'ї сільського дяка. Співав у хорі Миколи Лисенка. У 1899 році з хором брав участь у концертній подорожі по Україні. 1900 року закінчив Київську духовну семінарію.

 
Українські діячі хорової справи, 1910-12 рр. Сидять: Арсен Бакалінський, Кирило Стеценко, Микола Лисенко, Яків Гулак-Артемовський; стоять: Олександр Кошиць, Олександр Коваленко, К. Гончар.

Упродовж 19011904 років працював вчителем початкового училища у селі Сеньківці Київської губернії. Протягом 19041906 років викладав спів в училищах Києва, зокрема Києво-Пріорському, а у 19061920 роках очолював його. Одночасно керував учнівськими хорами, хором робітників заводу Цепи Галя, хором Лук'янівського народного дому, з яким виконував переважно українські народні пісні. Підтримував стосунки з Миколою Лисенком, Кирилом Стеценком, Олександром Кошицем. Помер у Воронькові у квітні 1921 року.

Діяльність

ред.

Збирав народні пісні. Його записи опрацьовували для хору Кирило Стеценко (зокрема колядки «Ой яка красна в лузі калина», «Василева мати», «З-під гір, з-під долин», «Ой за горою, за зеленою», «Ой дивнеє народження», «Що у пана Йвана», «Святі сиділи», «А у цього хазяїна на його дворі») й Олександр Кошиць.

1903 року видав збірку поезій «Молоді поривання» під криптонімом А.З. Уклав і коштом друкарні Юхима Фесенка[1] видав у 1904 році в Одесі «Український співаник». У підзаголовку написано:

«Сто пісень з нотами. Улаштував Б. Арсень».

Насправді у збірнику 103 пісні. Є в ньому пісні жартівливі, ліричні, зокрема: «Ой у полі три криниченьки», «Ой під вишнею, під черешнею», «Вийшли в поле косарі», «Не щебечи соловейку», «Їхав козак за Дунай» та інші. Завершує збірку колядка «Нова радість стала»[1]. Багато музично-етнографічного матеріалу залишилося в рукописах.

Автор статей з питань народної освіти.

Примітки

ред.
  1. а б в Андрій Зиль. З пориваннями до слова і пісні. / «Трудова Слава» від 23 січня 2015. Архів оригіналу за 7 листопада 2021. Процитовано 7 листопада 2021. [Архівовано 7 листопада 2021 у Wayback Machine.]

Література

ред.

Посилання

ред.