Мелітон Баланчивадзе
Мелітон Антонович Баланчива́дзе (5 січня 1863, Баноджа — 21 листопада 1937, Кутаїсі) — грузинський радянський композитор і музично-громадський діяч, один з основоположників грузинської професійної музики. Батько хореографа Джорджа Баланчина та композитора Андрія Баланчивадзе.
| Мелітон Баланчивадзе | |
|---|---|
| груз. მელიტონ ბალანჩივაძე | |
.jpg) | |
| Основна інформація | |
| Повне ім'я | груз. მელიტონ ბალანჩივაძე |
| Дата народження | 24 грудня 1862 (5 січня 1863)[1][2] |
| Місце народження | Баноджа, Кутаїська губернія, Кавказьке намісництво, Російська імперія |
| Дата смерті | 21 листопада 1937[2][3] (74 роки) |
| Місце смерті | Кутаїсі, Грузинська РСР, СРСР |
| Поховання | Кутаїсі |
| Громадянство | Грузія.svg){kind=small} СРСР |
| Професії | композитор, оперний співак |
| Освіта | Санкт-Петербурзька консерваторія (1895) і ТДС (1879) |
| Вчителі | Римський-Корсаков Микола Андрійович, Йогансен Юлій Івановичd і Самусь Василь Максимович |
| Відомі учні | Natela Svanidzed |
| Жанри | опера |
| Magnum opus | Дареджан підступна |
| Нагороди | |
| Діти | Джордж Баланчин і Андріа Баланчивадзе |
 Файли у Вікісховищі | |
Життєпис
ред.Народився 24 грудня 1862 [5 січня 1863] року в селі Баноджі (нині Цхалтубський муніципалітет, Імеретія, Грузія). З дитинства співав у різних хорах Тифлісу. Протягом 1877—1879 років навчався музиці у Тифліській духовній семінарії, брав уроки співу у диригента хору Сіонського собору В. Аушева[4].
У 1880 році був артистом Тифліського оперного театру, виконав низку партій, зокрема Зарецького в «Євгенії Онєгіні» і Валентина у «Фаусті». У 1882 році створив етнографічний хор із 12 осіб[4]. З 1883 року, разом з Філімоном Корідзе, записував і розучував із хором грузинські народні пісні та духовні піснеспіви[5].
Протягом 1889—1995 років навчався в Санкт-Петербурзькій консерваторії, спочатку по класу співу у Василя Самуся, а з 1891 року вивчав теорію композиції у Миколи Римського-Корсакова і гармонію у Юлія Йогансена[4].
Упродовж 1895—1917 років виступав з організованими ним хорами в багатьох містах Центральної Росії, України, Польщі, Прибалтики, Грузії, пропагуючи грузинську народну творчість[5].
1906 року був членом журі Першої всеросійської виставки музичних інструментів та приналежностей до них. 1907 року фінансував видання листів Михайла Глинки, зібраних Миколою Фіндейзеном (видані у Санкт-Петербурзі у 1908 році; понад 250 листів)[4].
Після Жовтневої революції розпочав активну музично-громадську діяльність. 1918 року створив музичне училище в Кутаїсі. З 1923 року обіймав посаду завідувача музичного відділу Народного комісаріату просвіти Грузинської РСР, був почесним членом Товариства молодих грузинських музикантів; з 1928 року очолював Музичне товариство Грузії. Також був почесним членом Художньої ради Тбіліської консерваторії, головою комісії зі збирання та вивчення грузинської музики[4].
З 1923 по 1937 рік мешкав у Тбілісі в будинку на вулиці Софії Перовської[a]. Помер в Кутаїсі 21 листопада 1937 року.
Творчість
ред.Автор опери «Тамара Підступна» з однойменною поемою Акакія Церетелі. Її уривки виконувалися у Санкт-Петербурзі у 1897[b], 1912 роках. Закінчена у 1926 році та у першій редакції 6 квітня 1926 року поставлена Тбіліським театром опери та балету. Друга редакція мала назву «Дареджан підступна» написана у 1936 році, та у 1937 році поставлена Тбіліським театром опери та балету у Москві, під час Декади грузинського мистецтва і літератури[4].
Також автор перших грузинських романсів («Коли я дивлюся на тебе», «До тебе прагну я вічно»[c]) кантат («Слава Загесу», 1927), грузинського національного маршу (1928), хорових революційних пісень, обробок грузинських народних пісень[4].
Відзнаки
ред.- Народний артист Грузинської РСР (1933)[6];
- Орден Трудового Червоного Прапора (14 січня 1937; за видатні заслуги у справі розвитку грузинського оперного мистецтва, грузинської музики, пісень і танців).
Вшанування
ред.
- В Тбілісі, на вулиці Георгія Ахвледіані (колишня вулиця Софії Перовської), де мешкав композитор, встановлено меморіальну дошку;
- Ім'я композитора носить Кутаїське музичне училище[4].
Виноски
ред.Примітки
ред.- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ а б Большая российская энциклопедия — Москва: Большая российская энциклопедия, 2004.
- ↑ Кругосвет — 2000.
- ↑ а б в г д е ж и к Музыкальная энциклопедия, 1973.
- ↑ а б Большая советская энциклопедия та 1969—1978.
- ↑ Театральная энциклопедия, 1961.
Література
ред.- Н. Э.. Баланчивадзе, Мелитон Антонович // Театральная энциклопедия / Главный редактор: С. С. Мокульский. — Москва : Государственное научное издательство «Советская энциклопедия», 1961. — Т. 1 А—Глобус. — Ствп. 383. (рос.);
- Баланчівадзе Мелітон Антонович // Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1966. — Т. 1 : А — Кабарга. — С. 140.;
- Баланчивадзе Мелитон Антонович // Большая советская энциклопедия : у 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).;
- Н. С. Зелов. Баланчивадзе Мелитон Антонович // А — Гонг : [рос.]. — М. : Советская энциклопедия : Советский композитор, 1973. — Ствп. 292—293. — (Энциклопедии. Словари. Справочники : Музыкальная энциклопедия : [в 6 т.] / гл. ред. Ю. В. Келдыш ; 1973—1982, т. 1). (рос.)
- Баланчивадзе Мелітон Антонович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1977. — Т. 1 : А — Борона. — 542, [2] с., [38] арк. іл. : іл., табл., портр., карти с.