Барантенський віадук
Барантенський віадук або (Віадук Барантен)— це залізничний віадук, який перетинає річку Остреберт на лінії Париж–Гавр поблизу міста Барантен, Нормандія, Франція, приблизно за 19 км від Руана. Він був побудований з цегли з 27 арками, 30 м заввишки загальною довжиною 549 м. Британським інженером був Джозеф Локк, а підрядниками були Вільям Маккензі та Томас Брассі[2][3][4].
| Барантенський віадук | |
|---|---|
 | |
| 49°32′47″ пн. ш. 0°57′31″ сх. д. / 49.54638889° пн. ш. 0.95861111° сх. д. | |
| Країна |  Франція  |
| Розташування | Барантен |
| Перетинає | Остреберт |
| Матеріал | цегла |
| Загальна довжина | 480 м |
| Охоронний статус | добре задокументований об'єкт у загальному реєстрі об'єктів культурної спадщини Франціїd[1] |
  Барантенський віадук Барантенський віадук (Франція) | |
 | |
 Барантенський віадук у Вікісховищі | |
Історія
ред.Невдовзі після завершення будівництва, після кількох днів сильного дощу, 10 січня 1846 року віадук обвалився. Причина обвалу так і не була встановлена. Одна з теорій полягала в тому, що його заповнили баластом ще до того, як розчин висох[2]. Інша теорія звинувачувала вапняний розчин, який був отриманий із місцевих джерел[3]. Якою б не була причина, Брассі перебудував віадук власним коштом, цього разу використовуючи вапно за власним вибором[2]. Віадук було знову відкрито в 1847 році, він все ще стоїть і використовується сьогодні[5].
Будівля Віадука згадана в оповіданні Джуліана Барнса «Junction», опублікованому в його томі Cross Channel 1996 року.
Примітки
ред.- ↑ base Mérimée — ministère de la Culture, 1978.
- ↑ а б в Walker, Charles (1969). Thomas Brassey, Railway Builder. London: Frederick Muller. с. 48–49. ISBN 0-584-10305-0.
- ↑ а б Helps, Arthur (2006). The Life and Works of Mr Brassey. Stroud: Nonsuch. с. 50–51. ISBN 1-84588-011-0.
- ↑ William Mackenzie - Graces Guide. www.gracesguide.co.uk.
- ↑ Haynes, Doug (2005–2006). The Life and Work of Thomas Brassey. Cheshire History. 45: 60. ISSN 0141-8696.