Барвінський Віктор Олександрович

Ві́ктор Олекса́ндрович Барві́нський (9 листопада 1885, с. Базаліївка, нині Чугуївський район, або Чугуїв[джерело?] — 1940, Тайшетлаг ГУЛАГ НКВС СРСР) — український історик та архівіст доби Розстріляного відродження. Досліджував історію Гетьманщини XVI—XVIII ст., зокрема питання заселення і становища селян до і після Хмельниччини. Учень Дмитра Багалія.

Барвінський Віктор Олександрович
Народився28 жовтня (9 листопада) 1885 Редагувати інформацію у Вікіданих
с. Базаліївка, нині Чугуївський район, або Чугуїв, нині Харківська область
Помер1940 Редагувати інформацію у Вікіданих
Тайшетлаг ГУЛАГ НКВС, Іркутська область, Російська РФСР, СРСР
Країна УНРСРСР СРСР
Діяльністьархівіст Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materХарківський університет
Галузьісторія, архівістика
ЗакладХНУ ім. В. Н. Каразіна Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий керівникБагалій Дмитро Іванович Редагувати інформацію у Вікіданих

Жертва сталінського терору.

Життєпис

ред.

Народився, за одними даними, 9 листопада 1885 року в с. Базаліївка, нині Чугуївський район. За іншими — в місті Чугуєві на Харківщині в сім'ї вчителя. Навчався у Харківський гімназії №2.

Після закінчення історично-філологічного факультету Харківського університету у 1909 році залишений при університеті як професор-стипендіат. Одночасно викладав історію у середніх освітніх установах Харкова.

У 1915—1919 працював у бібліотеці Харківського університету. З 1919 — приват-доцент Харківського університету, викладач Академії теоретичних знань, Харківського ІНО (1920—1924). Член Харківського історико-філологічного товариства. 1922—1934 — дійсний член Харківської науково-дослідної кафедри історії української культури ім. академіка Д. І. Багалія, у 1923—1926 керував історичною секцією кафедри.

В 1926—1927 — позаштатний непостійний співробітник Комісії для виучування західноруського та українського права при ВУАН, одночасно — зав. відділом архівознавства архівно-бібліотечної секції Всеукраїнського комітету охорони пам'яток мистецтва та старовини і Центрального архівного управління (ЦАУ) УСРР (1921—1925), вчений архівіст та інспектор-інструктор ЦАУ УСРР.

З 1922 по 1929 ─ старший помічник бібліотекаря у бібліотеці Харківського університету.

З 1929 — зав. ЦАДА (центральний архів давніх актів) у Харкові, пізніше — с.н.с. архіву.

1937 заарештований групою НКВД СССР. За сфальсифікованим звинуваченням засуджений до 10 років ув'язнення в концтаборах. Загинув в ув'язненні в Тайшетському концтаборі ГУЛАГ СССР.

У праці «Крестьяне на Левобережной Украине в XVII—XVIII вв.» у 1909 році на основі раніше невідомих архівних першоджерел розвивав концепцію О. Лазаревського про першорядну роль української козацької старшини в процесі закріпачення селян і козаків на Гетьманщині. З цієї ж проблематики друкував невеликі розвідки у періодичних виданнях і збірниках Харкова.

Твори

ред.
  • Крестьяне в Левобережной Украине XVII—XVIII ст.— Харків, 1909;
  • Д. П. Миллер: Биогр. очерк. // Вестн. Харьков. ист.-филол. об-ва. — Вып.5. — Х., 1914;
  • Замітки до історії мануфактури в Лівобережній Україні XVIII ст. // Наук. зб. Харків. наук.-дослід. каф. історії укр. культури. — № 2-3. — Х., 1926;
  • До питання про індукту та евекту в Гетьманщині. — Наук. зб. Харків. наук.-дослід. каф. історії укр. культури. — № 6. — Х., 1927;
  • Короткий нарис історії архівної справи на Україні та діяльності Укрцентрархіва за 1924 р. // Архівна справа. — 1925. — № 1;
  • Архівознавство: Підручн. — Харків, 1932 (у співавт).
  • До 50-річчя заснування Харківського Центрального історичного архіву (1880—1930). «Архівна справа», 1930, № 3(14);
  • До історії архівної справи в гетьманщині за часів Розумовського. «Радянський Архів», 1931, № 2(17).

Джерела

ред.

Посилання

ред.