Бартоломе Ідальго
Бартоломе́ Хосе́ Іда́льго (ісп. Bartolome José Hidalgo; нар. 24 серпня 1788, Монтевідео — пом. 28 листопада 1822, Морон) — уругвайський і аргентинський поет; основоположник національної поезії Уругваю та Аргентини, один з фундаторів так званої літератури гаучо; учасник боротьби за незалежність Уругваю.
| Бартоломе Ідальго | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився | 24 серпня 1788[1]  Монтевідео, Уругвай | |||
| Помер | 28 листопада 1822[1] (34 роки) Морон, Буенос-Айрес, Аргентина | |||
| Країна |  Уругвай[1] | |||
| Діяльність | письменник, поет | |||
| Мова творів | іспанська | |||
| Жанр | література гаучоd і поезія | |||
|
| ||||
 Бартоломе Ідальго у Вікісховищі | ||||
Творчість
ред.Творчість поета пройнята патріотичними ідеями, духом визвольної боротьби проти іспанських колонізаторів. Автор:
- збірок: «Патріотичні діалоги» (1821), «Травневі діалоги» (1822);
- п'єс: «Почуття одного патріота» (1816), «Громадянська війна» (1817), «Перемога» (1819), «Ідоменео» (1820) та інше.
Література
ред.- Латинська Америка: Енциклопедичний довідник (в 2-х томах). Видавництво «Советская энциклопедия». Москва. 1980. Том 1. сторінка 510. (рос.)
- Жердинівська М. І. Ідальго Бартоломе // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1988. — Т. 1 : А—Г.