Бахір
Бахір (пол. Bachórz) — розташоване на Закерзонні село в Польщі, у гміні Динів Ряшівського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 1173 особи (2011[1]).
Село
 Координати 49°50′11″ пн. ш. 22°16′28″ сх. д. / 49.836388888889° пн. ш. 22.274444444444° сх. д.
|
Розташування
ред.Знаходиться на краю українських етнічних земель. Розташоване приблизно за 2 км на північ від Динова і за 25 км на південний схід від воєводського центру Ряшева на лівому березі Сяну. До села належить присілок Ходорівка.
Історія
ред.
споруджена у 1846 р.
зруйнована після 1947 р.
Село закріпачене в XIV ст. Кмітами, які в 1436 р. вже судилися за нього.
За податковим реєстром 1589 року село було у власності Ваповських, входило до Сяноцької землі Руського воєводства, у селі було 11 ланів (коло 275 га) оброблюваної землі, 1 млин[2].
Село знаходиться на заході Надсяння і внаслідок політики польської влади зазнало латинізації та полонізації. У 1591 році всіх дітей у селі, без огляду на волю батьків, примусово хрестили у костелі, а церква була передана римо-католицькому ксьондзу і названа на честь святого Войцеха.[3] У 1904 р. збудована Переворська залізниця зі станцією в Бахорі. На 1936 р. рештки українського населення становили 130 осіб, які належали до греко-католицької церкви. Церква Різдва Пресв. Богородиці, змурована в 1846 р., була парафіяльною Динівського деканату Перемишльської єпархії (у 1934—1947 рр. Апостольської адміністрації Лемківщини).
На 01.01.1939 у селі було 1440 жителів, з них 110 польськомовних українців (хоча в 1880 році ще було 294), 1300 поляків і 30 євреїв[4].
Після Другої світової війни Надсяння, попри сподівання українців на входження в УРСР, було віддане Польщі, а корінне українське населення примусово-добровільно вивозилося в СРСР, у їхні хати поселялися поляки. Згодом, у період між 1945 і 1947 роками тривала боротьба підрозділів УПА проти радянських військ і Війська польського. 1947 року між 15 і 20 травня під час Операції Вісла чоловіки були ув'язнені в концтаборі Явожно, а решта (37 осіб) депортована на понімецькі землі Польщі[5].
У 1975-1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.
Демографія
ред.Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][6]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 586 | 133 | 394 | 59 |
| Жінки | 587 | 112 | 342 | 133 |
| Разом | 1173 | 245 | 736 | 192 |
Примітки
ред.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бахір
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. T. 7. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. Cz. 1. — p. 47. [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Kałwa P. Działalność kościelna Katarzyny Wapowskiej w ziemi sanockiej, 1939, Lwów: Pierwsza Związkowa Drukarnia, - S. 25
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 108, 124.
- ↑ Акція «Вісла». Документи / упор. Євген Місило. — Львів; Нью-Йорк: Наукове товариство ім. Т. Шевченка, 1997. — ISBN 5-7707-8504-7. — С. 437.
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
Джерела
ред.- Bachorz // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 77. (пол.)
|
Це незавершена стаття про Підкарпатське воєводство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |