Вікіпедія

Безугла Мар'яна Володимирівна

українська політична діячка
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Безугла.

Мар'я́на Володи́мирівна Безу́гла (нар. 17 травня 1988, Київ) — українська політична діячка, народний депутат України 9-го скликання від 217-го виборчого округу, член Комітету з питань зовнішньої політики[2][3][4]. Відома як учасниця численних політичних скандалів, що викликали в Україні значний суспільний резонанс[5][6][7]. Фігурантка бази Миротворець[8][9].

Безугла Мар'яна Володимирівна
Офіційна парламентська фотографія Мар'яни Безуглої у 2019
Народилася17 травня 1988(1988-05-17)[1] (36 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна Україна
Діяльністьполітична діячка, лікарка, державна службовиця
Alma materНаціональний медичний університет імені О.О. Богомольця і Українська військово-медична академія
ЧленствоВерховна Рада України IX скликання
Посаданародний депутат України
ПартіяСлуга народу
Україна Народний депутат України
9-го скликання
Слуга народу 29 серпня 2019 — 17 липня 2024
Позафракційна 17 липня 2024 —

Картка на сайті Верховної Ради України

Життєпис

ред.

Дитинство

ред.

Народилася 17 травня 1988 року в м. Києві. Батько Володимир Олексійович Безуглий – підприємець, власник численних активів, найбільшим з яких є київський завод «Граніт», з 1990-х по 2022 рік співзасновник Фонду реабілітації та оздоровлення працівників, пенсіонерів та інвалідів МВС України. Мати Валентина Павлівна Терещенко – лікар, Заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор, у 2014—2016 роках завідувач кафедри патологічної анатомії № 1 в Національному медичному університеті імені О. О. Богомольця. Сім'я багато подорожувала, з батьками Мар'яна об'їздила 50 країн[10].

У 2005 році з золотою медаллю закінчила Гімназію № 117 імені Лесі Українки з поглибленим вивченням іноземних мов. Окрім української, володіє англійською, німецькою й французькою мовами[10].

Навчання

ред.

Вищу освіту здобула в Національному медичному університеті імені О. О. Богомольця (Медичний факультет № 1, спеціальність «Лікувальна справа») та має диплом із відзнакою. В університеті також пройшла військову кафедру[en] й отримала офіцерське звання. У 2011 році продовжила навчання в інтернатурі Української військово-медичної академії (спеціальність «Внутрішні хвороби»), де також закінчила 3-х місячні курси перекваліфікації (спеціалізація «Загальна практика – сімейна медицина») та Міжнародну програму лідерства Державного департаменту США «Охорона здоров'я та маргіналізовані популяції» (спеціалізація «Організація і управління охороною здоров'я»)[10].

З 2011 працювала лікарем-терапевтом, довіреним лікарем, молодшим науковим співробітником в Науково-практичному центрі профілактичної та клінічної медицини Державного управління справами, де згодом почала писати кандидатську дисертацію[10][11].

У 2023 році поступила до магістратури у Київський національний університет імені Тараса Шевченка на заочне навчання за спеціальністю «Публічне управління та адміністрування» (програма «Парламентаризм та парламентська діяльність»)[12].

Військова служба

ред.

Навесні 2015-го, як військовозобов'язана, під час 4-ї хвилі мобілізації отримала повістку до військкомату. Після місячних навчальних курсів із тактичної медицини направлена у 128-му окрему гірсько-піхотну бригаду на Закарпатті, у механізований батальйон під керівництвом Дениса Чаюка (тоді як комбригом в той час був Сергій Шаптала). А вже звідти, після численних її рапортів із проханнями відправити в зону бойових дій, переведена в зону АТО в сектор А, де прослужила кілька місяців у Червоному Жовтні та в Станиці Луганській[10]. Учасник бойових дій.

У серпні 2015 року, після того, як США передали ЗСУ польовий шпиталь EMEDS Basic, Мар'яну було відібрано з числа військовослужбовців у команду військових медиків для навчання з американськими інструкторами на житомирському полігоні, де на неї звернули увагу співробітники медуправління Генерального штабу та прикомандирували до себе, а згодом перевели у медуправління Міноборони та доручили відповідати за міжнародну діяльність. Контактувала із західними партнерами, в тому числі з Офісом НАТО, супроводжувала різні проєкти[10].

Кар'єра в Міноборони

ред.

Після демобілізації навесні 2016 року продовжила цивільну кар'єру у Військово-медичному департаменті Міноборони під керівництвом Андрія Верби. А пізніше того ж року менеджером у нещодавно створеному органі з забезпечення координації змін до оборонного відомства – Проєктному офісі реформ при Міноборони, який очолював Андрій Загороднюк. Була керівником програми «Реформа системи медичного забезпечення Збройних сил». Ключовими завданнями її команди були: запуск централізованого навчання військових тактичній медицині та об'єднання медичних департаментів Міноборони й Генерального штабу в одну службу. Так у 2017 році запрацювали 205 навчальних центрів, де військовослужбовців ЗСУ навчали тактичної медицини. А у січні 2018 року за її участі ЗСУ створили Головне військово-медичне управління (нині – Командування Медичних сил ЗСУ)[13][10][14][15].

У 2019 році старший інспектор з контролю за виконанням доручень відділу цивільних експертів Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України[16].

Була заступницею голови Комітету ВРУ з питань нацбезпеки, оборони та розвідки[17][18], але згодом була звільнена, натомість була назначена членом Комітету з питань зовнішньої політики[2][3][19]

Політика

ред.

Кандидат у народні депутати від партії «Слуга народу» на парламентських виборах у 2019 році (виборчий округ № 217, частина Оболонського району м. Києва) за результатами кількаетапного відбору «Соціальний ліфт», який провели Андрій Холодов (кум Віктора Медведчука) та Артем Культенко[a]. На час виборів безпартійна. Перемогла з 38,4 % голосів виборців. Її найближчими суперниками з 26 кандидатів були Людмила Костенко (родичка так званого «смотрящого[ru] по Києву» Вадима Столара) від ПП «Європейська Солідарність», котра набрала 21,35 % голосів, лікар Іван Сорока від ВО «Батьківщина» та Герой України Олександр Порхун[21][16][10][22][23].

Заступниця голови Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки у Верховній Раді України IX скликання (з 29 серпня 2019 року)[24], голова підкомітету запровадження цінностей і стандартів НАТО, міжнародного військового співробітництва та миротворчості (04.09.2019 – 01.11.2023) та голова підкомітету з питань демократичного цивільного нагляду і контролю (з 1 листопада 2023 року)[4][25]. Заступник Голови Постійної делегації у Парламентській асамблеї НАТО.

З 29 серпня 2019 року член фракції «Слуга народу». 10 листопада прийнята до партії «Слуга народу»[26]. 12 грудня увійшла до складу Міжфракційного об'єднання «Гуманна країна», створеного за ініціативи UAnimals для популяризації гуманістичних цінностей та захисту тварин від жорстокості[27][28].

З 19 травня 2021 року по 23 серпня 2023 року голова Тимчасової слідчої комісії ВРУ з питань розслідування можливих протиправних дій представників органів державної влади та інших осіб, що могли сприяти порушенню державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України і становити загрозу національній безпеці України[29]. Комісія мала на меті розслідувати справи «Вагнерівців», яку деякі ЗМІ пов'язували з керівником ОПУ Андрієм Єрмаком, а також вивчити питання пов'язані з подіями біля міста Іловайськ у період із липня по серпень 2014 року на предмет можливого надання представниками органів державної влади України та іншими особами державі-агресору сприяння у протиправній діяльності проти основ національної безпеки України, виявлення загроз суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній економічній безпеці України[30]. У підсумку ТСК з'ясувала, що відбулося перенесення активної фази операції проти ПВК «Вагнер» із 25 на 30 липня 2020 року, але їй не вдалось достеменно встановити, хто і на якому рівні в Україні ухвалив рішення про відтермінування. Також комісія визнала, що основними причинами, які призвели до іловайської трагедії, були неналежна організація оборони з боку політичного і військового керівництва України[30]. Унаслідок чого опозиція звинуватила Безуглу у заангажованості[10].

15 липня 2024 року парламент зняв Безуглу з посади голови підкомітету Ради з нацбезпеки, а 19 вересня звільнили з посади заступниці голови комітету ВРУ з питань нацбезпеки, оборони та розвідки[31][32].

17 липня Мар'яна заявила про вихід із фракції «Слуга народу»[33][34]. Своє рішення вона пояснила звільненням з посади голови підкомітету з питань цивільного демократичного нагляду та контролю Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки намагаючись дистанціюватись від парламентської фракції[35].

Критика

ред.

Напередодні парламентських виборів у 2019 році ВГО Громадянська мережа «ОПОРА» зафіксувала порушення, вчинені агітаторами від партії «Слуга народу», які в обмін на подарунки (кепки й футболки) закликали людей у їх присутності підписуватися на соцмережі Безуглої та Анни Пуртової. На пресконференції Мар'яна відхилила звинувачення, пояснивши це тим, що згідно з українським законодавством роздані агітаційні матеріали не могли вважатися підкупом, адже комплект коштував дешевше 125 гривень[36][10].

Під час повномасштабного вторгнення

ред.

Автор скандального законопроєкту № 7351, який надавав право самостійно убивати військовослужбовців командуванням за невиконання наказів без будь-яких доведених обставин, також, у ЗМІ, оцінений як спроба відновити смертну кару в Україні[37][38][39][40][41]. Авторами закону також виступили депутати «Слуги народу» Мазурашу Г. Г. та Федієнко О. П. За інформацією видання «Лівий Берег» (повна картка законопроєкту стала недоступна після відкликання, а авторський колектив «змінився» 24 травня без пояснення причин), співініціаторами виступили інші представники партії Слуги народу — Аліксійчук О. В., Бакумов О. С., Гривко С. Д., Третьякова Г. М., Войцехівський В. О.[42][40]. Законопроєктом пропонувалось прибрати рядок «не призводячи до смерті військовослужбовця» зі ст. 22 «Статут внутрішньої служби Збройних Сил України». Законопроєкт пройшов профільну раду, зазнав значної критики у соцмережах та ЗМІ та був без пояснень відкликаний[42][43].

Мар'яну Безуглу як заступницю голови Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки народним депутатом України Веніславським було запропоновано відкликати з даної посади, оскільки, як зазначено у пояснювальній записці, Безугла надала неправдиву інформацію по узгодження нею з ГУР МОУ редакції законопроекту № 4210. Документально вона підтвердити свої слова не змогла. При тому, що голова Головного управління розвідки Міноборони Кирило Буданов заявив, що ГУР МОУ не підтримує законопроект № 4210[44][45].

26 листопада 2023 року, під час планування державного бюджету на 2024 рік, Мар'яна заявила, що головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний не надав план на наступний рік, а всі його пропозиції щодо мобілізації зводилися до залучення у війну якомога більшої кількості людей без істотних змін системи ЗСУ, та закликала військове керівництво піти у відставку. Це викликало шквал критики на адресу нардепки[46][47].

Ми питали, під що планувати? Як ви бачите війну? Чому створення бригади, а не доукомплектування існуючих? Скільки коштуватиме бригада, нова бригада? Це ж ще нові штаби, що з бойовими підрозділами? Чи закладати кошти під ротацію і демобілізацію? Що з навчанням? Що з ротаціями? Чому в 2024 не закладена закупівля турнікетів взагалі, наприклад? Ви розумієте, що один загиблий коштує державі 15 млн грн, а турнікет типу САТ — в 10 тис. раз менше? Окрім трагедії загибелі як такої.

Також вона пропонувала піти на фронт жінкам та волонтерам, а ще виступила за покарання ухилянтів, які виїхали за кордон, зокрема Безугла запропонувала передати їхнє майно сім'ям загиблих військових[48]. У січні 2024 року Безугла заявляла про плани вийти з фракції «Слуга народу», однак у квітні того ж року Безугла заявила, що передумала виходити із фракції «Слуга народу» у Верховній Раді, щоб «не підставляти президента»[49][50].

База «Миротворця»

ред.

16 липня Мар'яну Безуглу внесли до бази «Миротворцю» за дискредитацію української влади, дискредитацію ЗСУ та дії, направлені на деморалізацію війська[51]. Після ракетного обстрілу 26 серпня 2024 року, Безугла оприлюднила непідтверджену інформацію що винищувач F-16 ПС ЗСУ був збитий дружнім вогнем, що було спростовано командуванням Повітряних сил[52].

Примітки

ред.
  1. ↑ https://www.cvk.gov.ua/pls/vnd2019/wp407pt001f01=919pf7201=21165.html
  2. ↑ а б Мар'яна Безугла втратила посаду. novosti.dn.ua (укр.). Процитовано 2 жовтня 2024.
  3. ↑ а б Суспільне.
  4. ↑ а б Безугла Мар'яна Володимирівна - Посади протягом скликання. rada.gov.ua. Процитовано 10 січня 2024.
  5. ↑ Безугла Марʼяна Володимирівна — Біографія, Балотування, Фракції, Політична Агітація | ПолітХаб. www.chesno.org (укр.). Процитовано 16 липня 2024.
  6. ↑ Політичне керівництво використовує Безуглу як "семафор" для головкома ЗСУ (ПОГЛЯД). texty.org.ua (укр.). 2023. Процитовано 16 липня 2024.
  7. ↑ Семенюта, Ірина (28 грудня 2023). «Пані народний неадекват»: хто така та чим відома Мар’яна Безугла. ms.detector.media (укр.). Процитовано 16 липня 2024.
  8. ↑ Нардепка Безугла потрапила до бази Миротворця. ua.korrespondent.net (рос.). Процитовано 28 листопада 2024.
  9. ↑ Безугла загриміла до бази "Миротворця": яка причина. ТСН.ua (укр.). 16 липня 2024. Процитовано 28 листопада 2024.
  10. ↑ а б в г д е ж и к л Депутат Мар'яна Безугла посягнула на святе — наважилася критикувати головнокомандувача Валерія Залужного. Та хто вона в біса така??? Великий профайл (частина перша) (укр.). Бабель. 15 січня 2024. Процитовано 16 січня 2024.
  11. ↑ Реформа військової медицини: управлінська ланка, підготовка кадрів, медичне постачання (укр.). Ukrainian Military Pages. 19 березня 2018. Процитовано 21 січня 2024.
  12. ↑ Нардепка-мажоритарниця від Києва Мар'яна Безугла вирішила здобути нову вищу освіту (укр.). КиївВлада. 6 вересня 2023. Процитовано 16 січня 2024.
  13. ↑ Нові обличчя Києва у Верховній Раді: хто всі ці люди? [Архівовано 28 липня 2019 у Wayback Machine.] stolychno.news (23 липня 2019)
  14. ↑ Реформа військової медицини: реорганізація управлінської ланки, системи підготовки кадрів, медичного постачання (укр.). Міністерство оборони України. 2 березня 2018. Процитовано 17 січня 2024.
  15. ↑ Дивіться хто йде: аналіз округів міста Києва (укр.). Чесно. Процитовано 17 січня 2024.
  16. ↑ а б Відомості про кандидата в народні депутати України – Безугла Мар’яна Володимирівна (укр.). Центральна виборча комісія України. Архів оригіналу за 28 липня 2019. Процитовано 17 січня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  17. ↑ «Слуга народу» перемагає в 13 мажоритарних округах Києва — гендиректор «1+1» [Архівовано 24 липня 2019 у Wayback Machine.] Укрінформ (21.07.2019)
  18. ↑ Відомості про підрахунок голосів виборців в одномандатному виборчому окрузі № 217 [Архівовано 28 липня 2019 у Wayback Machine.] cvk.gv.ua
  19. ↑ Безуглу звільнили з парламентського Комітету з питань нацбезпеки й оборони. hromadske (укр.). 19 вересня 2024. Процитовано 2 жовтня 2024.
  20. ↑ Команда Єрмака «увійшла» в Київ. Будівельний бізнес столиці отримав нових кураторів (укр.). Главком. 7 квітня 2020. Процитовано 18 січня 2024.
  21. ↑ «Слуга народу» представила мажоритарників у 23 областях і Києві [Архівовано 10 вересня 2019 у Wayback Machine.] Українська правда (21 червня 2019)
  22. ↑ Вибори-2019: всі кандидати-мажоритарники, округ 217 м.Київ (укр.). Сьогодні. 10 липня 2019. Процитовано 18 січня 2024.
  23. ↑ Оболонь: людина Столара йде від ЄС, а довірена особа Порошенка – самовисуванцем – #округ217 (укр.). Чесно. 3 липня 2019. Процитовано 18 січня 2024.
  24. ↑ Парламент затвердив список своїх комітетів і їх склад. ХТО В ЯКОМУ [Архівовано 30 серпня 2019 у Wayback Machine.] Новинарня (29.08.2019)
  25. ↑ Питання, віднесені до відання підкомітетів Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки (укр.). Комітет Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки. 12 січня 2024. Процитовано 17 січня 2024.
  26. ↑ Далі буде. У Києві пройшов з'їзд Слуги народу, на якому обрали нового голову партії - хроніка. НВ. 10 листопада 2019. Архів оригіналу за 20 січня 2022. Процитовано 25 листопада 2019.
  27. ↑ У Раді створили міжфракційне об'єднання з метою захисту прав тварин. «НВ». Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 12 грудня 2019.
  28. ↑ «Кубань» та «Турбаза»: які міжфракційні депутатські об'єднання створюють нардепи (укр.). Слово і Діло. 28 січня 2020. Процитовано 18 січня 2024.
  29. ↑ Про утворення Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування можливих протиправних дій представників органів державної влади та інших осіб, що могли сприяти порушенню державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України і становити загрозу національній безпеці України: Постанова Верховної Ради України; Склад колегіального органу від 19.05.2021 № 1454-IX. Архів оригіналу за 21 травня 2021. Процитовано 21 травня 2021.
  30. ↑ а б Про проміжний звіт Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування можливих протиправних дій представників органів державної влади та інших осіб, що могли сприяти порушенню державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України і становити загрозу національній безпеці України. www.golos.com.ua (укр.). 21 грудня 2021. Процитовано 22 січня 2024.
  31. ↑ Рада звільнила Безуглу з комітету нацбезпеки. Українська правда (укр.). Процитовано 19 вересня 2024.
  32. ↑ Безуглу зняли з посади голови підкомітету Ради з нацбезпеки. LB.ua. 15 липня 2024. Процитовано 16 липня 2024.
  33. ↑ Безугла вийшла з фракції "Слуга народу", - джерело. РБК-Украина (укр.). Процитовано 24 липня 2024.
  34. ↑ Свобода, Радіо (17 липня 2024). Безугла заявила про вихід із фракції «Слуга народу». Радіо Свобода (укр.). Процитовано 17 липня 2024.
  35. ↑ Свобода, Радіо (17 липня 2024). Безугла заявила про вихід із фракції «Слуга народу». Радіо Свобода (укр.). Процитовано 3 вересня 2024.
  36. ↑ У Києві Зе!-активісти роздають безкоштовні футболки і кепки. ОПОРА - Громадянська мережа - вибори в Україні - вибори в Украине - Election in Ukraine (ua) . Архів оригіналу за 1 вересня 2021. Процитовано 1 вересня 2021.
  37. ↑ Віолетта Орлова (24.05.2022). Командирам можуть дозволити вбивати військових у бойовій обстановці за невиконання наказів. unian.ua. Архів оригіналу за 24 травня 2022. Процитовано 25 травня 2022.
  38. ↑ Три депутати зі "Слуги народу" запропонували дозволити офіцерам розстрілювати солдатів без суду, а потім відкликали законопроект. delo.ua. Архів оригіналу за 24 травня 2022. Процитовано 25 травня 2022.
  39. ↑ Депутат запропонувала смертну кару для українських військовослужбовців: законопроєкт. radiotrek.rv.ua. Архів оригіналу за 24 травня 2022. Процитовано 25 травня 2022.
  40. ↑ а б Скандальний законопроект про розстріл дезертирів відкликали з Ради. unian.ua. Архів оригіналу за 25 травня 2022. Процитовано 25 травня 2022.
  41. ↑ Проект Закону про внесення зміни до статті 22-1 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України щодо забезпечення можливості припинення кримінальних правопорушень в умовах особливого періоду. rada.gov.ua. Архів оригіналу за 25 травня 2022. Процитовано 25 травня 2022.
  42. ↑ а б Анна Стешенко, Ірина Гамалій (24 травня 2022). З Верховної Ради відкликали законопроєкт про розстріл дезертирів. lb.ua. Архів оригіналу за 25.05.2022.
  43. ↑ Скандальний законопроєкт "Слуг" про розстріл дезертирів відкликали з ВР після хвилі обурення в мережі. 5.ua.
  44. ↑ «Загроза нацбезпеці». Безуглу хочуть відкликати з комітету безпеки Верховної Ради — документ. nv.ua (укр.). Процитовано 1 березня 2023.
  45. ↑ Картка законопроекту - Законотворчість. itd.rada.gov.ua. Процитовано 1 березня 2023.
  46. ↑ Мар'яна Безугла заявила, що Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний не надав жодного плану на 2024 рік (укр.). Судово-юридична газета. 26 листопада 2023. Процитовано 21 січня 2024.
  47. ↑ Депутат Марʼяна Безугла посягнула на святе — наважилася критикувати головнокомандувача Валерія Залужного. Та хто вона в біса така??? Великий профайл (частина друга) (укр.). Бабель. 15 січня 2024. Процитовано 21 січня 2024.
  48. ↑ Безугла виступила за покарання для ухилянтів, які виїхали за кордон: що пропонує (укр.). NV (New Voice). 17 грудня 2023.
  49. ↑ Безугла Марʼяна Володимирівна — Біографія, Балотування, Фракції, Політична Агітація | ПолітХаб. www.chesno.org (укр.). Процитовано 16 липня 2024.
  50. ↑ Мар'яна Безугла йде зі "Слуги народу". Що очікує на бунтівну депутатку, яка критикує Залужного і хвалить Зеленського. BBC News Україна (укр.). 14 січня 2024. Процитовано 16 липня 2024.
  51. ↑ Нардепка Безугла потрапила до бази «Миротворця». ГЛАВКОМ (укр.). 16 липня 2024. Процитовано 16 липня 2024.
  52. ↑ Zaxid.net (30 серпня 2024). Командувач Повітряних сил відреагував на заяву Безуглої про збиття F-16 українською ППО. ZAXID.NET (укр.). Процитовано 4 вересня 2024.

Коментарі

ред.
  1. ↑ Обидва пов'язані з Андрієм Єрмаком, який до свого приходу у владу очолював ГО «Асоціація власників малого бізнесу й МАФів», яка вела свій бізнес на кіосках в Києві[20].

Посилання

ред.
Мар'яна Безугла
у соціальних мережах
  Мар'яна Безугла на сайті Facebook
Отримано з https://uk.wiki.x.io/w/index.php?title=Безугла_Мар%27яна_Володимирівна&oldid=44238008