Бозор Собір

Бозор Собір — таджицький поет

Бозор Собір
Народився	20 листопада 1938(1938-11-20)  Файзабадському районі Таджикистан
Помер	1 травня 2018(2018-05-01) (79 років)  Сіетл, Вашингтон, США
Країна	СРСР  Таджикистан  США
Діяльність	поет
Alma mater	Таджицький національний університет
Мова творів	таджицька
Жанр	вірші, поеми, п'єси, оповідання
Брати, сестри	Temur Sabirovd
Нагороди	Державна премія Таджикистану імені Абуабдулло Рудакіd
Сайт: bozorsobir.com

Біографія

Бозор Собір (بازار صابر) народився у 1938 році у Файзабадському районі Таджикистану. Після закінчення у 1962 році філологічного факультету Таджицького державного університету багато років був на журналістській роботі, консультант з поезії у Спілці письменників Таджикистану.

Друкується з 1960 року. Першу збірку видав у 1972 році. Потім вийшла збірка «Вія ночі» (1981), «Золотий дощ» (1982), «Всіма чуттями» (1985) та ін.

У 1979 році видавництво «Советский писатель» (Москва) випустило його вибране «Камінна кладка», що привернула увагу новими формами, філософським мисленням, ліричністю, високою духовністю, напруженим пошуком істини і краси.

Багато віршів перекладено на мови народів СРСР та англійську, німецьку, французьку, іспанську та ін. мови, вийшли окремими книгами в Ірані та Афганістані.

Член Правління Спілки письменників Таджикистану.

Лауреат Державної премії імені Рудакі 1988 року.

Ніч, як волосся розвіяне,
З темені проливається.
Наче волосся мами,
Що при колисці схиляється.

Понад розсіяні хмари
Місяць виходить в путь,
Наче виймає небо
З пазухи повну грудь.

Кахикає у байраці,
Мов чоловік совою
Читає зловісну книгу
З даху старого сараю.

Ночі цієї знову
Омию старі печалі,
Мов зі знайомим колишнім
Давню розмову почав я.

Від болю з людьми говорю,
Наче обвіяний порохом
З кочів'ям своїм на плечах
Бреду я осіннім мороком.

Біль від людей приймаю
З пагорбом наодинці.
Зривається з вії зірка,
Мов золота сльозинка.

Порох зіб'є отара,
Над стежечкою старою
Випасе з мого болю
Печаль із сухою травою,

А я похитаю стежками,
Мов тут полишаючи брата.
Дороги дадуть молока,
Бо небо над ними, як мати…

Посилання

• Бозор Собір [Архівовано 21 грудня 2021 у Wayback Machine.]