Борисяк Олексій Олексійович
| Борисяк Олексій Олексійович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 3 серпня 1872 Ромни, Сумщина |
| Помер | 25 березня 1944 (71 рік) Москва, СРСР[1][2] |
| Поховання | Новодівичий цвинтар |
| Країна |  Російська імперія Російська республіка.svg){kind=small} Російська СФРР.svg){kind=small} СРСР |
| Діяльність | геолог, палеонтолог |
| Alma mater | Санкт-Петербурзький гірничий інститут[d] (1896)[3] |
| Галузь | геологія, палеонтологія |
| Заклад | Санкт-Петербурзький державний гірничий університет Палеонтологічний інститут ім. О. О. Борисяка РАН[2] МДУ Геологічний комітет[2] |
| Вчене звання | академік АН СРСР[d] |
| Науковий ступінь | академік АН СРСР |
| Членство | Російська академія наук[3] Палеонтологічне товариство Росіїd[2] |
| Нагороди |  |
Олексі́й Олексі́йович Борися́к (* 3 серпня 1872, м. Ромни, Сумщина — † 25 лютого 1944) — український геолог і палеонтолог, академік АН СРСР (з 1929, член-кореспондент з 1921).
Біографія
ред.Народився в місті Ромни на Сумщині. Онук професора Харківського університету Н. Д. Борисяка, одного з перших дослідників Донецького кам'яновугільного басейну, а по материнській лінії — онук одного з героїв Севастопольської кампанії 1855—1856 років полковника Ползикова. Сім'я була висококультурною. Мати, відома піаністка, приклала всі зусилля для того, щоб дати Олексію і його двом молодшим братам хорошу освіту, зокрема музичну, добрі знання іноземних мов і художньої літератури.
Батько Олексія працював на будівництві залізниць, тому сім'я часто переїздила (Ромни, Суми, Кременчук, Петербург, Кобрин, Брест-Литовськ, Самара). Середню освіту здобув в Самарській гімназії, де на випускному вечорі разом з документом про середню освіту отримав Золоту медаль за особливі успіхи в навчанні. Займався самоосвітою, читанням художньої літератури і літератури з громадсько-політичних питань.[4].
1896 закінчив Петербурзький гірничий інститут. По закінченні Гірничого інституту поступив асистентом у геологічний комітет. За дорученням Геологічного комітету 1897—1898 проводив геологічні дослідження в колишньому Ізюмському повіті на Харківщині, а 1900—1913 в Криму.
Важка хвороба змусила перенести роботу в Крим, а з 1912 року зовсім відмовитися від особистої участі в польових роботах.
З 1911 — викладач, потім професор Петербурзького гірничого інституту. Після 1917 брав активну участь в його реорганізації.
1923 — обраний членом-кореспондентом, а в січні 1929 — дійсним членом Академії наук СРСР.
З 1930 — організатор і перший директор Палеонтологічного інституту AH СРСР. Працював директором Палеонтологічного інституту до дня смерті 25 лютого 1944 року.
Наукова діяльність
ред.Найвідоміші праці присвячені проблемам еволюційної палеонтології. Описав нові роди і види викопних ссавців, зокрема велетенського олігоценового індрикотерія. Розвиток організмів тісно пов'язував з еволюцією земної кори. Належить низка робіт по пластинчатозябрових і головоногих молюсках. Вивчення викопних хребетних почав 1908 року, коли в сарматських відкладах поблизу Севастополя виявив так звану гіппаріонову фауну ссавців. Досконало вивчив і описав деяких цікавих представників, серед них різноманітні носороги, в тому числі гігантський «індрикотерій». Роботи про викопних ссавців надали О. Борисяку славу одного з найвідоміших палеонтологів XX століття.
Тривалий час брав участь у роботах з вивчення геології Криму, ставши одним з найкращих її знавців. Вперше виявив системний розвиток зсувів і обвалів на південному березі Криму і встановив їхній основний тип. Ці зсуви та обвали, важливі не лише для вивчення геологічної історії, а й для економічного життя Криму, тільки після досліджень вченого отримали належну увагу. В 1921 році під редакцією Олексія Борисяка видана десятиверстна геологічна карта Криму.
В 1904—1916 опублікував ряд монографій про черевоногих і головоногих молюсків з юрських відкладів Донбасу та інших місць, разом з М. М. Яковлевим склав геологічну карту північно-західної окраїни Донбасу, де вперше показав тріасові відклади, детально висвітлив тектоніку цього району.
Олексій Борисяк — відомий педагог і популяризатор науки, написав чимало науково-популярних статей. Незважаючи на слабке здоров'я, О. Борисяк багато часу приділяв організаційній роботі. Декан гірничого інституту, завідувач палеонтологічною секцією Геологічного інституту, член Президії Академії наук, редактор ряду значних видань — це лише частина його обов'язків. Був організатором палеонтологічних досліджень в СРСР.
Автор підручників «Курс палеонтології», ч. 1 (1905), ч. 2 (1906), ч. З (1919), «Курс історичної геології» (вид. 4, 1935).
Нагороди
ред.Примітки
ред.- ↑ Борисяк Алексей Алексеевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б в г Жамойда А. И., Рожнов С. В., Алексеев А. С. и др. Столетие Палеонтологического общества России. Исторический очерк, 100 years of the Russian Paleontological Society. A Historical Survey // Историко-биологические исследования — 2016. — Т. 8, вып. 2. — С. 83–106. — ISSN 2076-8176; 2500-1221
- ↑ а б Бодылевская И. В. А.А. Борисяк на Украине. Первые шаги в геологии, A.A. Borisiak in the Ukraine: the First Steps in Geology // Историко-биологические исследования — 2017. — Т. 9, вып. 1. — С. 29–39. — ISSN 2076-8176; 2500-1221
- ↑ Борисяк Олексій Олексійович (1872—1944) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 вересня 2016. Процитовано 18 травня 2016.
Джерела
ред.- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Шаталов Н. Н. Академик Алексей Алексеевич Борисяк — выдающийся геолог-съемщик, палеонтолог и тектонист (к 145-летию со дня рождения) // Геол. журнал. 2017. № 3. С. 97-100.