Голіцин Борис Борисович

(Перенаправлено з Борис Голіцин)

Борис Борисович Голіцин (нар. 18 лютого (2 березня) 1862(18620302), Санкт-Петербург, — 4 (17) травня 1916, там само) — російський фізик і геофізик, один із засновників сейсмології, академік Петербурзької АН (1908). Представник російського княжого роду.

Голіцин Борис Борисович
рос. Борис Борисович Голицын Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився18 лютого (2 березня) 1862 Редагувати інформацію у Вікіданих
Санкт-Петербург, Російська імперія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер4 (17) травня 1916 (54 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Петергоф, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
·інфекційне захворювання Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняНікольський цвинтар Олександро-Невської лавриd Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьфізик, сейсмолог, викладач університету, метеоролог, геофізик Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materМорський кадетський корпус
Військово-морська академія імені М. Г. Кузнєцова Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьгеофізика Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладІмператорський Московський університетd
Дерптський імператорський університетd
Петербурзький жіночий медичний інститутd
Головна геофізична обсерваторія імені Воєйковаd Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомі учніPavel Nikiforovd Редагувати інформацію у Вікіданих
Аспіранти, докторантиPavel Nikiforovd Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоЛондонське королівське товариство
Російська академія наук
Петербурзька академія наук Редагувати інформацію у Вікіданих
РідГоліцини Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоBoris Golitsynd Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиMariya Kushelevad Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
орден Святого Володимира II ступеня орден Святого Станіслава I ступеня орден Святого Володимира III ступеня

іноземний член Лондонського королівського товариства[d] (23 березня 1916)

Біографія

ред.

Закінчив Морську академію в Петербурзі (1886) і Страсбурзький університет (1890).

Викладав в Московському університеті (1891—1893), Морській академії (1894—1914), в Петербурзькому жіночому медичному інституті (1897—1908) і Вищих жіночих Бестужевських курсах (1909—1916).

Творчий доробок

ред.

Основні праці — з теорії теплового випромінювання, теорії критичного стану речовини, сейсмології, оптики, рентгенівського випромінювання. Найважливіший внесок Б. Б. Голіцин зробив у теорію теплового випромінювання. Він полягає у введенні уявлення про температуру випромінювання абсолютно чорного тіла (1893). Дисертація Б. Б. Голіцина, яка містила ці ідеї, була відкинута рядом вчених, однак згодом ці ідеї отримали повне визнання. У галузі сейсмології Голіцину належить розробка теорії і конструкції електродинамічних сейсмографів і введення їх у практику, а також вирішення низки завдань теоретичної сейсмології. Зокрема, він знайшов розв'язок задачі про визначення вогнища землетрусу за даними однієї сейсмічної станції (1902).

 
Сейсмограф Голіцина. Національний музей природи і науки Японії, Токіо, Японія.

Поклав початок систематичному вивченню сейсмічності та застосуванню сейсмічних досліджень до вивчення внутрішньої будови Землі. У галузі теорії критичного стану речовини Голіцину належать теоретичні дослідження флуктуацій густини поблизу критичної точки і розробка експериментальних методів визначення критичної температури.

У 1911 Голіцина обрали президентом Міжнародної сейсмічної асоціації (нині — Міжнародна асоціація сейсмології і фізики надр Землі англ. International Association of Seismology and Physics of the Earth's Interior (IASPEI)). У 1913 році став директором Головної фізичної обсерваторії, під його керівництвом були розгорнуті великі дослідження з геофізики. Член Лондонського королівського товариства (1916).

Його іменем названо шар Голіцина. У 1916 році вчений встановив, що за різким зростанням кутів виходу сейсмічної радіації на епіцентральній відстані (приблизно 2000 км) існує аномалія в Мантії Землі.

У світовій науковій літературі для цього шару загальновживаною є назва «20 границя розділу».

Примітки

ред.
  1. а б Голицын Борис Борисович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.

Джерела

ред.
  • Саваренский Е. Ф., Б. Б. Голицын и некоторые задачи современной сейсмологии, «Изв. АН СССР, сер. Геофизическая», 1963, № 1, с. 3; 3юков П. И., Хргиан А. Х., Б. Б. Голицын как физик, в сборнике: История и методология естественных наук, в. 3, М., 1965, с. 242.
  • Булюбаш Б. От сейсмометра к теории расширяющейся Вселенной // Наука и технологии РФ

Посилання

ред.