Бородавка Віталій Олександрович

український військовик, капітан підрозділу «Омега»

Віта́лій Олекса́ндрович Борода́вка (* 1994) — майор НГУ, учасник російсько-української війни. Призер Ігор Нескорених-2023.

Бородавка Віталій Олександрович
 Майор
Загальна інформація
Народження1994(1994)
Харків
Alma MaterНаціональна академія Національної гвардії України і Харківський інститут фінансів Київського національного торговельно-економічного університетуd Редагувати інформацію у Вікіданих
Псевдо«Борода»
Військова служба
Роки служби2013-
Приналежність Україна
Рід військ Національна гвардія
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден Данила Галицького
Орден Данила Галицького
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Медаль «За військову службу Україні»
Медаль «За військову службу Україні»

З життєпису

ред.

Народився 1994 року в місті Харків. В юності займався дзюдо, був призером обласних чемпіонатів. Його брат — професійний спортсмен.[1]

У Нацгвардії служить із 2013-го. Пройшов три бойові ротації в зоні АТО/ООС, зокрема — біля Мар'їнки та Пісків Донецької області. Перша ротація була у Станицю Луганську, Золоте; друга — в Маріуполь.

Напередодні повномасштабної війни, 23 лютого 2022 року, Віталій сказав батькам і дружині, щоб зібрали речі — бо почнеться війна. Вони не повірили. Йому це здавалося логічним — 21 лютого було вивезено з Харкова російських послів до кордону; 92-го бригада висунулася до кордонів.

24 лютого 2022 року о 4-й ранку його розбудила дружина — було чути як луплять «Гради». На початку повномасштабного вторгнення боронив Харків — 24 лютого 2022-го взяв участь у знищенні блок-поста окупантів — перехрестя доріг на виїзді до села Циркуни, коли знищили танк Т-72, БМП-2 та 10 росіян з підрозділу «Вимпел». 7 березня брав участь у відбитті прориву ДРГ, нападу на блок-пост «Роза Вітрів». Тоді противник відступив, втративши 11 бійців. 1 березня бійці зачищали селище Жуковського. Після Тернової Віталія відправили у госпіталь, на реабілітацію — через контузію і уламки в тілі. Був важко поранений, але з служби не пішов.

Відзначився бронзовою медаллю на Іграх Нескорених: у бігу на 100 метрів у відкритому класі IT7 серед чоловіків.[2]здобув 3 нагороди в позамедальних заліках.

Нагороди

ред.
  • орден Данила Галицького[3]
  • орден «За мужність» ІІІ ступеня[4]
  • медаль «За військову службу Україні».
  • медаль «Хрест пошани»

Примітки

ред.

Джерела

ред.