Вікіпедія

Брайдер Юрій Михайлович

Юрій Михайлович Брайдер (біл. Юрый Міхайлавіч Брайдэр, 1 серпня 1948(19480801), Дзержинськ, Мінська область — пом.5 лютого 2007, Мінськ[1]) — білоруський російськомовний письменник-фантаст та автор детективів. Усі свої твори він написав у співавторстві з Миколою Чадовичем.

Юрій Михайлович Брайдер
біл. Юрый Міхайлавіч Брайдэр
Ім'я при народженніЮрый Міхайлавіч Брайдэр
Народився1 серпня 1948(1948-08-01)
Дзержинськ
Помер5 лютого 2007(2007-02-05) (58 років)
Мінськ
·злоякісна пухлина Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоСРСР СРСР
Білорусь Білорусь
Діяльністьпрозаїк
Alma materQ93338432? Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творівросійська
Роки активності1983–2007
Напрямокпроза
Жанрфантастична повість, роман, оповідання, детективна повість
Magnum opusЦикл «Стежка»
Премії«Зоряний міст» (2000, 2003, 2008), «Мандрівник» (1999, 2003), «Зіланткон» (2007)

Біографія

ред.

Юрій Брайдер народився у місті Дзержинськ Мінської області. З дитинства він любив літературу, особливо фантастику.[2] Після закінчення школи він вступив до Мінського технікуму зв'язку[1], під час навчання в якому, у 1964 році, він познайомився з Миколою Чадовичем.[2][3] Після завершення навчання Брайдера призвали до лав Радянської Армії, служив він у місті Улан-Уде.[2] Після повернення з армії Юрій Брайдер працював у міліції, дослужився до звання майора.[1][4] Оскільки під час навчання в технікумі Юрій Брайдер полюбляв займатися літературною творчістю, то в кінці 70-х років ХХ століття Микола Чадович, який на той час жив у Мінську, переконав його почати писати літературні твори у співавторстві.[2] Одночасно Юрій Брайдер та Микола Чадович були членами мінського клубу шанувальників фантастики «Люстэрка часу».[4][2] Першою спільною публікацією Брайдера і Чадовича стало оповідання «Порушник», опубліковане в мінській газеті «Знамя юности».[1][4] Творчість початкуючих письменників помітив відомий на той час білоруський радянський письменник Володимир Шитик, який порекомендував обом співавторам взяти участь у семінарі для молодих письменників-фантастів у Малєєвці.[2] Після прохання про відпустку на період семінару Юрія Брайдера попросили принести свої твори для ознайомлення, після чого його начальство із здивуванням побачило себе у сатиричних героях його книг, проте на семінар Брайдера все-таки відпустили.[4] Пізніше він разом із Чадовичем, іноді самостійно, брав участь у семінарах Всесоюзного творчого об'єднання молодих письменників-фантастів при видавництві «Молода гвардія» у Малєєвці та Дубултах.[1] Після цього тривалий час Брайдер працював у міліції, та паралельно разом із Миколою Чадовичем займався літературною творчістю.[3][2] У 1994 році Юрій Брайдер пішов на пенсію, та став професійним літератором.[4][2]

У останні роки свого життя письменник важко хворів. У 2002 році в Юрія Брайдера виявили рак нирки, який лікували оперативно. Пізніше, у 2006 році, після метастазування пухлини, письменнику зробили ще дві операції. Окрім того, Юрій Брайдер важко пережив смерть сина, який закінчив життя самогубством у 2005 році. Помер письменник від раку[2] 5 лютого 2007 року в Мінську.[5][1]

Літературна творчість

ред.

Перші спроби літературної творчості Юрій Брайдер робив ще під час навчання у Мінському технікумі зв'язку. Пізніше, на пропозицію свого товариша по навчанню Миколи Чадовича, розпочав писати у співавторстві з Чадовичем фантастичні твори.[2] Перша публікація — оповідання «Порушник», опубліковане в мінській газеті «Знамя юности» в 1983 році.[1][4] Зі слів дружини Юрія Брайдера, саме він був автором тексту всіх спільних творів обох письменників, а Чадович переважно просував твори у видавництвах[2], хоча інші особи наводять зовсім протилежні думки щодо авторства творів. Більшість творів авторів надруковані в московському видавництві «ЭКСМО» російською мовою[4], переважно завдяки приятельським відносинам із головним редактором видавництва Леонідом Шкуровичем.[2] Початково фантастичні твори авторів переважно написані у стилі гумористичної та сатиричної фантастики, навіть з елементами абсурду. Пізніше письменники розпочали писати серії романів, ближчих до твердої наукової фантастики, проте в них можна побачити елементи героїчної фентезі, а пізніше також і фантастичного детективу. Найвідомішим циклом творів письменників є цикл «Стежка» про подорожі в паралельних світах, інший цикл «Особливий відділ», який написаний у жанрі фантастичного детективу, залишився незавершеним через передчасну смерть Брайдера.

В останні роки життя спостерігався деякий конфлікт у відносинах Брайдера і Чадовича, спричинений розбіжностями у їх характерах, що побіжно підтверджував у інтерв'ю і Брайдер.[2][3]

Переклади

ред.

Твори Юрія Брайдера і Миколи Чадовича перекладені 14 мовами.

Особисте життя

ред.

Юрій Брайдер був одружений та мав двох синів.[2]

Премії

ред.

У 1999 та 2003 році разом із Миколою Чадовичем Юрій Брайдер отримав премію «Мандрівник» у номінації «Меч Румати». У 2000 та 2003 роках письменники стали лауреатами премії «Зоряний міст», у 2008 році цю премію Юрій Брайдер отримав посмертно. У 2007 році Юрій Брайдер і Микола Чадович стали лауреатами премії «Зіланткон».

Бібліографія (у співавторстві з Миколою Чадовичем)

ред.

Збірки

ред.
  • 1989 — Личный контакт
  • 1989 — Поселок на краю Галактики
  • 1991 — Ад на Венере
  • 1992 — Патруль из мезозоя
  • 1994 — Телепатическое ружье
  • 1994 — Евангелие от Тимофея
  • 1996 — Клинки максаров
  • 1996 — Бастионы Дита

Романи

ред.
  • Цикл «Тропа»:
    • 1991 — Евангелие от Тимофея
    • 1994 — Клинки максаров
    • 1996 — Бастионы Дита
    • Цикл в циклі «Миры под лезвием секиры»:
      • 1997 — Миры под лезвием секиры
      • 1998 — Между плахой и секирой
      • 1999 — Щепки плахи, осколки секиры
    • 2000 — Губитель максаров
    • 2004 — Первые шаги по Тропе: Злой Котел
    • 2004 — Хозяева Острога
  • 2000 — Дисбат
  • 2001 — Жизнь Кости Жмуркина, или Гений злонравной любви
  • 2001 — Гражданин Преисподней
  • Трилогія про Олега Намьоткіна «Охота на Минотавра»:
    • 2002 — Гвоздь в башке
    • 2003 — Враг за Гималаями
    • 2004 — За веру, царя и социалистическое отечество
  • Цикл «Особый отдел»:
    • 2005 — Особый отдел
    • 2005 — Особый отдел и тринадцатый опыт
    • 2006 — Особый отдел и пепел ковчега
    • 2006 — Особый отдел и око дьявола

Повісті

ред.
  • 1987 — Телепатическое ружьё
  • 1988 — Ад на Венере
  • 1991 — Каин ещё не родился
  • 1991 — Мёртвая вода
  • 1994 — Стрелы Перуна с разделяющимися боеголовками

Оповідання

ред.
  • 1983 — Нарушитель
  • 1984 — Последний день практики
  • 1984 — Экзамен
  • 1984 — Инопланетный сюрприз
  • 1984 — Каникулы на Луне
  • 1984 — День рождения отца
  • 1984 — Огненное небо
  • 1984 — Опасное лекарство
  • 1984 — Игра в прятки
  • 1985 — Лес Ксанфы
  • 1985 — Личный контакт
  • 1985 — Резидент Земли
  • 1986 — Посёлок на краю Галактики
  • 1987 — Сигнал тревоги
  • 1987 — Рукопись, затерявшаяся в архиве
  • 1988 — Против течения
  • 1989 — Администрация леса
  • 1989 — Порядок регистрации
  • 1989 — Следы рептилии
  • 1990 — Визит инспектора
  • 1990 — Фальшивомонетчик
  • 1990 — Ищейка
  • 1991 — Планета Энунда
  • 1994 — Карательная экспедиция
  • 1994 — Учебный полёт
  • 1994 — Мир по Эйнштейну
  • 1994 — История упадка и разрушения Н-ского завода
  • 1994 — Властелины Вселенной

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в г д е ж Юрий Брайдер и Николай Чадович [Архівовано 28 червня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р Юрий Брайдер − улица, которой нет [Архівовано 28 червня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. ↑ а б в ЮРИЙ БРАЙДЕР: «ГОРЕЧИ В ДУШЕ БОЛЬШЕ, ЧЕМ ВЕСЕЛЬЯ» [Архівовано 28 червня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. ↑ а б в г д е ж Дзержинский затворник [Архівовано 28 червня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. ↑ Умер Юрий Брайдер [Архівовано 28 червня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wiki.x.io/w/index.php?title=Брайдер_Юрій_Михайлович&oldid=44129024