Бурба Олександр Адольфович
| Олександр Адольфович Бурба рос. Александр Адольфович Бурба | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||
| Народився | 6 серпня 1918  .svg){kind=small} Єнакієве, Катеринославська губернія, Українська держава | |||||||||||||
| Помер | 5 жовтня 1984 (66 років)  Оренбург, РРФСР, СРСР | |||||||||||||
| Поховання | Мєдногорськ | |||||||||||||
| Країна |  Гетьманат (1918) → УРСР (1919—1922) → СРСР | |||||||||||||
| Діяльність | винахідник, металург, хімік, інженер | |||||||||||||
| Alma mater | Ростовський державний університетd (1941) | |||||||||||||
| Галузь | хімія і металургія | |||||||||||||
| Заклад | Гідрохімічний інститут АН СРСР, Мідногорський мідно-сірчаний комбінат, Оренбурзький політехнічний інститут | |||||||||||||
| Вчене звання | професор | |||||||||||||
| Науковий ступінь | кандидат технічних наук | |||||||||||||
| Науковий керівник | чл.-кор. АН СРСР Д. М. Чижиков | |||||||||||||
| Відомі учні | д-р техн. наук, професор, Заслужений винахідник Російської Федерації В. П. Малкін[1] | |||||||||||||
| Партія | КПРС | |||||||||||||
| Відомий завдяки: | організатор промисловості та освіти, творець металургії германію в Росії | |||||||||||||
| Нагороди |
| |||||||||||||
| Автограф |  | |||||||||||||
 Бурба Олександр Адольфович у Вікісховищі | ||||||||||||||
Олекса́ндр Адо́льфович Бу́рба (нар. 6 серпня 1918, Єнакієве, Катеринославська губернія, Українська держава — пом. 5 жовтня 1984, Оренбург, РРФСР, СРСР) — організатор промисловості та освіти, вчений у галузі хімічної і металургійної технологій, кандидат технічних наук (1968), професор (1980), директор Мідногорського мідно-сірчаного комбінату (1954—1971), перший ректор Оренбурзького політехнічного інституту (1971—1983). Почесний громадянин міста Мідногорська Оренбурзької області (1979).[2]
Біографія
ред.Донбас
ред.Народився в родині вихідця з Литви Адольфа Боніфаціевіча Бурба, вагаря залізничної станції Єнакієве, нагородженого від імені царя срібним годинником «Найкращому вагарю Росії». Працював викладачем креслення в середній школі міста Єнакієве (в 1928—1935 рр. — Риково) одночасно з навчанням в старших класах тієї ж школи (1934—1936).
Дон
ред.У 1936 р. вступив в Ростовський державний університет на хімічний факультет, який закінчив у 1941 р. Будучи студентом, працював у 1937—1939 рр. викладачем хімії на курсах майстрів соціалістичної праці в Ростові-на-Дону, а з 1940 р. — молодшим науковим співробітником Гідрохімічного інституту АН СРСР[3] в Новочеркаську Ростовської області.
Оренбуржжя
ред.У зв'язку з початком Німецько-радянської війни був направлений на підприємство оборонного значення в місто Мідногорськ Чкаловскої (нині Оренбурзької) області. У 1941—1971 рр. — на Мідногорському мідно-сірчаному комбінаті (ММСК): старший інженер дослідного відділу, начальник хімічного цеху, начальник виробничо-технічного відділу. Одночасно, у 1942—1945 рр. викладав в ремісничому училищі і був керівником виробничої практики студентів Уральського політехнічного інституту. У 1954—1971 рр. — директор ММСК.
У 1968 р. отримав науковий ступінь кандидата технічних наук після захисту в Інституті металургії ім. О. О. Байкова АН СРСР дисертації з закритою тематикою (промислова технологія отримання германію). У той час виробництво германію було засекречено. Тому робота О. А. Бурба ніколи не була опублікована в повному вигляді. Науковий консультант дисертації — член-кореспондент АН СРСР Д. М. Чижиков.
У 1971 р. призначений ректором новоствореного Оренбурзького політехнічного інституту. Був головою Ради ректорів вищих навчальних закладів Оренбурзької області. У 1980 р. Вища атестаційна комісія надала йому вчене звання професора по кафедрі хімії. З жовтня 1983 р., після досягнення граничного для керівника організації віку (65 років), працював завідувачем кафедрою хімії Оренбурзького політехнічного інституту.[4]
Похований у місті Мідногорськ Оренбурзької області на кладовищі у гори Маяк.
Технологічні розробки
ред.
О. А. Бурба отримав 29 авторських свідоцтва на винаходи в галузі промислових технологій. Його науково-технічні дослідження та промислові впровадження були про технології очищення сірки від домішок, виробництва сірчаної кислоти, металургії кольорових, в тому числі і рідкісних, металів (міді, германію, свинцю, селену та ін.), порошкової металургії, очищення та утилізації відходів хімічних комбінатів, охороні навколишнього середовища.
Розділова плавка
ред.У 1941—1942 рр. він був одним з провідних розробників технології розділової плавки, що дозволила одночасно виплавляти і мідь, і нікель у ватержакетних печах на Мідногорському мідно-сірчаному комбінаті (ММСК) замість виплавки тільки міді, що було революційним кроком у вітчизняній металургії кольорових металів.[5]
Виробництво германію
ред.У 1956—1960 рр. на ММСК під керівництвом О. А. Бурба і при його визначальній ролі була розроблена і впроваджена у виробництво хіміко-металургійна технологія комплексної переробки пилу мідеплавильного виробництва і зол від спалювання енергетичного вугілля з витяганням германію та інших рідкісних металів. Пуск промислового цеху переробки пилу на ММСК відносять до найбільших впровадженням у кольоровій металургії XX століття.[6] Цей цех давав щорічно більше мільйона рублів прибутку.[7] Вперше в СРСР був налагоджений в промисловому масштабі випуск концентрату германію з металургійних пилу і зол вугілля, що дозволило повністю відмовитися від імпорту цього напівпровідникового металу, який потрібний для електронної промисловості.
У 1962 р. з ініціативи та за участю О. А. Бурба аналогічне виробництво було створено на Ангренському хіміко-металургійному заводі (АХМЗ)[8][9] в місті Ангрен в Узбекистані (нині підприємство «Ангрененергоцветмет»). Після цього СРСР утримував світове лідерство з виробництва германію, збільшивши випуск металу настільки, що до 40 % виробництва йшло на експорт.[10] Після розпаду СРСР, аж до початку 2010-х рр. ММСК залишався єдиним виробником германієвого концентрату в Росії.[11]
Нагороди
ред.- Два ордени Леніна (1961, 1966)
- Орден Жовтневої Революції (1971)
- Два ордена «Знак Пошани» (1957, 1981)
- Медаль «За трудову відзнаку» (1954)
- Медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» (1970)
- Медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1975)
- Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1946)
- Медаль «Ветеран праці» (1984)
- Медаль «За освоєння цілинних земель» (1957)
Медалі Всесоюзної сільськогосподарської виставки — ВСХВ та Виставки досягнень народного господарства СРСР — ВДНХ. Почесна грамота Всесоюзного хімічного товариства ім. Д. І. Менделєєва (1978). Подячна грамота Всесоюзного товариства «Знання» (1978). Почесний знак Всесоюзного добровільного товариства сприяння армії, авіації і флоту — ДОСААФ.
Занесений в «Книгу Пошани» Оренбурзького державного університету (25 січня 1996).
Примітки
ред.- ↑ Указ Президента РФ от 04.03.1992 N 247[недоступне посилання з лютого 2019]
- ↑ Почётные граждане г. Медногорска. Архів оригіналу за 27 вересня 2013. Процитовано 25 червня 2012.
- ↑ Архив РАН. Архів оригіналу за 7 січня 2019. Процитовано 30 травня 2022.
- ↑ История Оренбуржья. Оренбургская биографическая энциклопедия. Архів оригіналу за 1 лютого 2012. Процитовано 25 червня 2012.
- ↑ Запарий В. В. Инновационные процессы в металлургии Урала в военные годы (1941—1945) [Архівовано 26 квітня 2014 у Wayback Machine.] / В. В. Запарий // Известия Уральского государственного университета. Сер. 1, Проблемы образования, науки и культуры. — 2011. — № 1 (86). — С. 46-53.
- ↑ Окунев А. И., Кирр Л. Д., Скопов Г. В. Извлечение германия и других элементов-спутников из пыли медеплавильного производства (к 50-летию со дня внедрения технологии). Архів оригіналу за 18 жовтня 2014. Процитовано 25 червня 2012.
- ↑ Свободная энциклопедия Урала. Архів оригіналу за 25 липня 2014. Процитовано 25 червня 2012. [Архівовано 2014-07-25 у Wayback Machine.]
- ↑ Ангрен в событиях и датах. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 25 червня 2012. [Архівовано 2014-02-22 у Wayback Machine.]
- ↑ Энциклопедия Забайкалья. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 25 червня 2012.
- ↑ Старков В. Д. Минеральные ресурсы России. Архів оригіналу за 24 лютого 2014. Процитовано 25 червня 2012. [Архівовано 2014-02-24 у Wayback Machine.]
- ↑ Кобер П. Разбег в степи. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 25 червня 2012. [Архівовано 2014-02-22 у Wayback Machine.]
Література
ред.- Ю. Ф. Верещагин. Александр Адольфович Бурба, ректор Оренбургского политехнического института в 1971—1983 гг. [Архівовано 22 вересня 2013 у Wayback Machine.] — Газета «Оренбургский университет», № 21(882), 23.05.2007.
- Здесь птицы не поют… [недоступне посилання з лютого 2019] — Газета «Новый путь» (Кувандык), 15.12.2010.
- Оренбургская биографическая энциклопедия /Авт. проекта и ред.-сост. Л. Н. Большаков. Оренбург: Кн. изд-во; М.: Рус. кн., 2000. 335 с. ISBN 5-88788-064-3.
- В. Г. Альтов. Медногорск. — Челябинск: Юж.-Урал. кн. изд-во, 1989. 224 с., 4 л. ил. [Архівовано 2 липня 2013 у Wayback Machine.] ISBN 5-7688-0246-0.